Середа, 24.05.2017, 08:13 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Поезія та Проза

Головна » Файли » Учасники клубу » Ярослав Крицький (Умань)

Пофігіст(попса)
03.10.2009, 00:54
Пофігіст (попса)

Слава завжди ходив в здоровенних навушниках, у яких на всю гучність гриміла рок музика. А здоровенними навушники були з однієї причини. Їхнім розміром Слава хотів висловити те, що йому на всіх людей посрать, і на увесь світ йому теж було срати. На футболці у Слави великими буквами красувався саме такий напис:
Мені на всіх вас посрать!
Але так буває що люди змінюються! І трапилося це в той день, коли Слава здибав Свєту. Зустрілися вони в автобусі, коли випадково сіли напроти один до одного. Посередині стала якась бабця, з великими сумками, і ясне діло, Свєта уступила місце старій, а на Славу кинула осудливий погляд, буцім кажучи: « От козел! Треба ж старшим місце уступати!». На це Слава відповів не поглядом, а словами:
- Та пішла ти, коза! - (Ну мабуть не всі люди змінюються!)
Повертаючись вночі додому, Слава про цей випадок вже не пам’ятав, так само як не пам’ятав би про події кількарічної давності. Й раптом почув, такий знаєте голос, коли людина хоче здатися дуже модною:
- Сигарета є? – З превеликою наглістю запитав цей голос.
Перед Славою стояв шпиндрик, років двадцять п’ять на вигляд, а за ним з наглими пиками стояло ще четверо осіб.
- Я не курю. – Відповів Слава.
- Ти шо, блядь, тупий?! – Простогнав Шпиндрик з характерною для дауна інтонацією. – Я тебе не питав чи ти куриш! Сигарета є?!
Хлопці з наглими пиками почали підступати ближче. У Слави по спині пробігся холодок, але Славі на цей маленький страх, розумієте, насрати.
- Якщо я не курю, то це значить що у мене й сигарет немає. – Відповідав Слава. – Хіба не ясно?
На наглих пиках кілька секунд покліпали очі, переварюючи сказане Славою. Шпиндрик оглянувся до друзів:
- Пацани ви поняли, шо він гонить? Та він наривається!
Хлопці закивали головами, погоджуючись. І кивали так серйозно, ніби хтіли сказати Славі: « Зараз ми тобі впишемо по повній програмі!»
Слава подумав, що зараз доведеться получати, як то кажуть, в голову, і ще подумав що варто було б, як то кажуть, дуже швидко ушиватися. Але Слава не втримався, ну такий вже він був характером, і замість того щоб втікати, відповів веселою, відомою та знаменитою в народі фразою:
- Та пішов ти на х.., і всі ви, козли, ідіть на х....
Ну зрозуміло, з цими словами Слава переборщив, але вони дали такий ефект, що хлопці навіть зупинилися, не вірячи власним вухам.
- Та ти шо, мудак, страх потєряв?! – Пропищав шпиндрик, оговтавшись. – Ми тебе зараз різати ножами будемо!
Шпиндрик та хлопці повитягали десь із фуфайок ножі. От тепер Слава зрозумів, що справи в нього не дуже добре. Але, чи чорт його в дитинстві попутав, чи може головою він вдарився,коли малий був, але Слава, знову, от просто не втримався, і не відступаючи ні на крок, почав раптом реготати.
- Ви що, читати не вмієте? – Через регіт сказав він. – Прочитайте, у мене ж на футболці написано – мені на всіх вас посрать! Посрать!
Шпиндрик остовпів, щелепа відвисла, ніби він Ісуса Христа побачив.
- Пацани, - Сказав Шпиндрик, - Та він шизанутий, ви чули як він рже? У нього ж запобіжники перегоріли в голові! Йдемо звідси, оставимо цього хворого!
Хлопці заховали ножі назад у фуфайки, розвернулися і пішли собі. Насправді хлопцям Слава не здався хворим, просто шпиндрика злякало те, що Слава не злякався ні хлопців, ні ножів. А з такими краще не зв’язуватися.
Додому Слава дійшов вже без пригод. Роздягнувся, впав у ліжко, і заснув мертвим сном. Снилося йому, що він у школі, викинув з третього поверху парту( колись він, дійсно таке зробив). Вчителька почала повчати його, що він зробив страшно негарно. А він її послав ( це він теж тоді зробив) , далі пригледівся й впізнав у цій вчительці дівчину, яку побачив сьогодні в автобусі. І чогось почав перед нею вибачатися. За парту, і за те що послав. Прокинувся Слава в холодному поті.
- Оце так. – Пробурмотів він перелякано.
Ніколи Славі такі жахи ще не снилися. Щоб він за щось вибачався? Але ж уві сні він це зробив? Жах і годі! А раптом він і в житті на таке здатен? Славі про таке було страшно навіть подумати. На вулиці, здаля чулося як їдуть кудись автомобілі, ліниво перегавкувалися собаки, якісь пташечки цвірінькають... І дівчина кричить. Чого вона кричить? Славі здалося, що це йому ще сниться. Але ж ні, вже прокинувся. То значить і справді кричить.
Слава похапцем одягнув штани, і вибіг на балкон. Подивився вниз й побачив дівчину, що біжить, а за нею п’ятеро хлопців з невідомими намірами.
- Врятуйте! – Кричала дівчина.
Але ніхто дівчину не рятував. Ба, ніхто навіть у вікно не визирнув! Такий вже в нас народ, сидять собі культурно в своїх кімнатах, п’ють тихенько чай, і культурно трусяться від страху. А коли такі культурні чують як Слава вживає слово х.., чи якийсь другий мат, то починають йому лекції читати. Слава, зрозуміло, таким людям відповідає веселою, знаменитою та відомою в народі фразою.
Хвилину Слава розмірковував. Пробігся поглядом по кімнаті в пошуках якоїсь зброї. Якби ж бейсбольна бита, чи залізний прут під руку підвернувся! Але таких речей у Слави вдома не було. Лише меблі, стільці, фарфорова ваза, пуста тарілка з під яєчні, сковорідка… На останньому предметі Слава затримав свій погляд.
- А що! – Вигукнув Слава. – Може підійти!
Слава схопив сковорідку, повертів нею, й оцінивши зручну дерев’яну ручку, швидко вилетів на вулицю.
- Врятуйте! – Почулося знову.
Слава чимдуж побіг на голос дівчини. Бігти довелося недовго, вже за наступним поворотом, він побачив хлопців, що оточили дівчину.
- Шо, сука, добігалась. – Сказав один із хлопців.
Голос хлопця здався Славі до болю знайомим, десь він чув цю інтонацію. Слова говорилися так, ніби їх вимовляв якийсь важко хворий даун. Прямо як Шпиндрик, подумав Слава, і раптом зрозумів що це він і є, а інші чотири хлопці, це друзі Шпиндрика! Оце так зустріч! Певно, коли Шпиндрик з приятелями, залишили Славу у спокої, то пішли в пошуках подальшої жертви, а згодом натрапили на одиноку дівчину, що йшла сама по вулиці.
- Що вам треба? – Запитала перелякано дівчина.
- Шо треба, то візьмемо. – Прослюнявив Шпиндрик.
- Та що ви від мене хочете?! – Дівчина виставила перед собою якусь книжку, так ніби це щит, що може її захистити.
- А тебе хочемо! – Засміявся Шпиндрик, і його друзяки відразу підхопили цей нездоровий сміх.
Слава схопив сковорідку якомога міцніше.
- Гей, ви, козли, дайте їй спокій!- Гукнув він без довгих роздумів.
Шпиндрик та інші оглянулися. Обличчя злякані, але коли вони бачать, що Слава один, то відразу стають сміливішими.
- Пацани! – Викрикнув Шпиндрик, впізнаючи Славу. –, та це ж той самий шизік!
Шпиндрик та хлопці повторили процедуру з витяганням ножів із фуфайок, і немов танки, повільно рушили на Славу.
- Бійся шизік. – Либенився Шпиндрик. - Тепер ми тебе точно заріжемо.
Слава підійняв сковорідку, ніби якусь шпагу. Шпиндрик зареготав.
- У нього сковорідка, пацани! – Заливався він. – Ви поняли, він хоче нас побити, пацани!
Слава подивився кудись за спини хлопців.
- Ой, пташка полетіла! – Сказав Слава, тикаючи пальцем кудись в небо.
Шпиндрик та чотири його панібрати дружно оглянулися, а Слава не гаючи часу, підскочив до нього і зі всієї сили врізав сковорідкою в лоб. Пролунав металічний відзвук, так, буцімто сковорідка вдарилася об щось зовсім пусте всередині. З дівчачим зойком Шпиндрик схопився за голову, і впав на землю. Замахнувшись вдруге, Слава опустив сковорідку на макітру ще одного хлопця, що стояв найближче до нього. Знову пролунав той самий звук.
Слава здійняв сковорідку немов меч над своєю головою, помишляючи обрушити її на довбешки противників втретє, але коли замахнувся, то відчув лише вітер.
- Вони всі повтікали. – Сказала дівчина, трохи схлипуючи від нещодавнього ляку. – Дякую, ти врятував мене.
Слава поглянув на дівчину, помічаючи, що вона дуже вродлива, а потім стрепенувся.
- Це ж ти! – Не повірив він своїм очам. – Ти дівчина з автобуса!
Дівчину скорчила гримасу, не розуміючи про що він, потім поглянула на футболку Слави, і її очі широко розкрилися.
- А ти хлопець з автобусу! – Вигукнула вона, втираючи очі від сліз. - Але ти врятував мене…

- Може, підемо десь посидимо?
- Та я грошей з собою не взяв.
- Я пригощаю. – Посміхнулась вона, і швидко помітила, що Славі її посмішка сподобалась. - В якості нагороди за мій порятунок!
- Ти знаєш краще підемо до мене чай пити. А то пізно вже, шпиндрики всілякі по вулицям ходять… Якщо хочеш я тобі млинців зготую! – Він підійняв сковорідку догори ніби на доказ того що дійсно це зробить. - Тебе як звати?
- Свєта.
- А мене Слава.
Свєта ще раз подивилась на футболку Слави.
- Що таке? – Не зрозумів він.
- Слава, ти людина. – Сказала вона.
- Ну, людина, і що?
- Ти хороша людина.
Слава пожав плечима, і вони попрямували до його будинку.
- А ти чого так пізно гуляєш? – Запитав Слава.
- Я математику з одногрупицею вчила. – Свєта показала книжку, що тримала в руках, а потім поглянула на хлопця. – Слухай, Слава, у тебе на футболці написано, що тобі на все посрать, але ти мене врятував. Значить це неправда, тобі не на все посрать!
- Я тебе не рятував, просто мені захотілося побитися з кимось. У мене таке, ну цей, хобі, точно! Я вибігаю вночі на вулицю і всіх сковорідкою гамселю! Дивися, а то і тебе зараз відлупцюю!
- А я думаю, ти брешеш, і ти врятував мене, бо тобі було не все одно.
- А знаєш що? А мені посрать що ти думаєш!
- Брешеш, і взагалі, по моєму, я тобі подобаюсь.
- Та пішла ти, коза!
А потім Слава пригорнув Свєту і поцілував її вуста.
Короче закохались вони, пропав чувак, а був такий прикольний пофігіст, закадрили його, отак воно завжди. Тепер буде ходити у костюмі і матюкатися ніколи не буде, а буде дуже вихованою людиною, прямо зразком ввічливості, і буде слухати не рок музику, а вітчизняних виконавців, тіпа Аллу Пугачову, Софію Ротару та багато іншої попси, а коли у нього виросте син і на всю гучність увімкне нормальний рок, то колишній пофігіст скаже що у нього голова болить, і як взагалі таке можна слухати, а мама Свєта скаже що краще треба слухати Діму Білана. Фу, яка бридота! Закінчую цю розповідь, бо зараз буду блювати, ой, бля.. , не встиг, попса якась, а не розповідь, пишу і блюю від всього цього!... Ну це просто піз..ц!..
- А ти справді млинці зготуєш?
- Ні!
- Ну зготуй, будь-ласка!
- Та ні, ну його нафіг!
- Ну зготуй!!
- Та ну його!.. Пізно вже.
- Тобі що важко? Ну зготуй!
- Ну добре зготую!
- Та в принципі не треба. Дійсно пізно вже, потім колись зготуєш!
- Та я вже зготую, мені не важко!
- Ну тоді готуй!
- Або ні, я краще потім колись зготую.

Категорія: Ярослав Крицький (Умань) | Додав: Вася
Переглядів: 345 | Завантажень: 59 | Коментарі: 7
Всього коментарів: 7
Рейтинг: 0
Им’я: Hit Hard Dont fuck with me.
Написав(ла): Alias | Дата: 03.10.2009, 01:28 


Ну не такий вже текст і "слабесенький",ну трохи простецько писано,чомусь з- асоціювалось у мене із якимсь молодіжним серіалом,проте є щось в ньому й серйозніше,не позбавлений смислу,я б так сказав,початок заінтригував,потім десь із середини трохи послабився...Але в цілому читати можна.Останній діалог досить незвичайний,бо такі трапляються тільки в житті.
0   Спам
1
Рейтинг: 0
Им’я: Софія Кримовська
Написав(ла): Sofi | Дата: 03.10.2009, 08:40 


"один до одного" краще замінити на "одне на одного"
"місце уступати" на "поступатись місцем"
"хтіли" на "хотіли"
"холодному поті"......
"пожав плечима" .... зникав плечима)))
.................. та то все зауваження лише до мови авторської, а у діалогах хай говорять, як вирішив автор.....
Цікаве оповідання, захоплює, примушує вчитуватись і замислюватись!
Так тримати!
від мене "відмінно"!!!!
0   Спам
2
Рейтинг: 0
Им’я: Софія Кримовська
Написав(ла): Sofi | Дата: 03.10.2009, 08:42 


+1   Спам
3
Рейтинг: 0
Им’я: Василь Веселий
Написав(ла): Вася | Дата: 05.10.2009, 16:49 


Хм,приємно,зауваження слушні;цікаво хто це скачав мого пофігстика?
+1   Спам
4
Аватар не встановлено!
Рейтинг: 0
Им’я: Ірина Жулай
Написав(ла): veselka | Дата: 06.10.2009, 15:50 


А мені сподобалось. Назвати це шеджевром літератури, звичайно не можна, та й стилістичні помилки надто вже помітні, але загалом - супер!!! thumbup
0   Спам
5
Рейтинг: 0
Им’я: Василь Веселий
Написав(ла): Вася | Дата: 06.10.2009, 19:38 


Дяkую,в світі не все шедеври,але ж існує?Хотілось би попросити,хто сkачує,то залиште потім kоментариk,таk помилkи в мене хоч греблею греби,але ж я не письменниk,це лише аматорсьkий твір.Хоча мріється мені,що kолись ним стану..
0   Спам
6
Рейтинг: 0
Им’я: Hit Hard Dont fuck with me.
Написав(ла): Alias | Дата: 06.10.2009, 20:54 


Ага Вася,тут ти й попався,той хто першим скачав твій файл,може зайти в контексне меню,свойства,сводка,а там твоє справжнє ім я!
0   Спам
7
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]