...

Тариф на вивезення твердих побутових відходів виріс у два з половиною рази, проте не для всіх. Доки місто побудує сміттєпереробний завод, з тими, хто смітитиме боротимуться штрафами до 1340 гривень.

На останній сесії міської ради було прийняте рішення підняти вартість вивезення твердих побутових відходів. Новий тариф для мешканців приватного сектора склав 8,04 гривні, для жителів багатоповерхівок – 7,30. Проте для мешканців квартир, які знаходяться у відомстві РЕУ, тариф не змінювався. Він становить 2,31гривені, проте обраховується за кількістю мешканців та площею житла. Тому уже кілька років може складати для одних 7 гривень, а для інших копійки.

На міських цвинтарях не вистачає місця під нові поховання. Тому найближчим часом новий цвинтар на Олександрівці розширять на дванадцять гектарів у сторону міста, а кладовище на Софіївській слобідці збільшать за рахунок вирубки дерев, ушкоджених омелою.

Про це  розповів начальник комунального підприємства «Комунальник» Анатолій Пишнюк.  За його словами минулого року мешканці міста зібрали благодійної допомоги у розмірі 30 тисяч гривень. Ці кошти планують спрямувати на облаштування кладовищ міста. Зокрема на новому цвинтарі на Олександрівці планують встановити освітлення, побудувати приміщення під надання ритуальних послуг, поставити сміттєві контейнери. Нове кладовище буде основним у місті.

В Уманском районе Черкасской области из-за утечки аммиака эвакуированы 50 человек.Утечка аммиака произошла вследствие ДТП - грузовой автомобиль "МАЗ-5337" столкнулся с грузовым автомобилем "Magirus-Iveco"....

30-річній Олені Давидовій лікарі поставили страшний діагноз. Вона може назавжди втратити здатність ходити. Рятівна операція коштує 100 тисяч гривень

Ще зовсім недавно життя Олени мало чим відрізнялось від життя однолітків. Робота в шаленому ритмі з рідкими вихідними, мрії про майбутню сім’ю. Мрії реалізувати себе як художника-візажиста,  жінки, дружини, матері. Але в одну мить світ потьмянів. Лікарі поставили невтішний діагноз – дисплатичний коксоартроз тазостегнового кульшового суглобу. Спочатку їй здавалось, що це просто біль в ногах від утоми, від вічної біганини на роботі. Але тепер невтішний діагноз звучав як вирок.

Головною ознакою населеного пункту ще 20 років тому були пам’ятники Леніну. Встановлювали їх переважно на центральних вулицях і поруч головних будівель міста.

Відомо, що перший у колишньому союзі встановили у маленькому містечку на півночі Росії, буквально через місяць після смерті Ілліча. У 20-х роках популярні були бюсти. Як правило, виготовлені з недорогого гіпсу. Тому стояли вони не довго.

Молоді УНА-УНСОвці біля села Текучої вшанували пам’ять загиблих у 1944 році підпільників ОУН-УПА наведенням ладу на місці їхнього розстрілу. У 1944 році тут було розстріляно місцевих підпільників-націоналістів Андрія Коваля на прізвисько Голуб та вояка на прізвисько Кучугура. Ім’я другого партизана так і залишилось невідомим нащадкам. Обох було розстріляно радянськими вояками, які винищували українських націоналістів у роки війни, як посібників німців. Хоча протягом 1941-43 років німці також розстрілювали українським партизанів ОУНівців. Адже останні воювали одразу проти двох регулярних армій.

Уманський осередок ВО „Свобода” 14 квітня оголосив про початок нової Коліївщина. До них долучились представники УНА-УНСО. Разом вони влаштували смолоскипну ходу від хреста загиблим від рук німців підпільникам до каменя ватажків Коліївщини Гонті та Залізняку. Біля пам’ятного знаку націоналісти символічно освятили ножі.

За словами голови уманського осередку Юрія Ботнара, сьогодні в Україні починає складатись ситуація, схожа на ту, яка стала причиною гайдамацького руху у 18 столітті. Тому акція була покликана привернути увагу влади до проблеми втрати українців власних прав та різкого погіршення рівня життя. Не завадив учасникам акції, яких було близько сотні, навіть проливний дощ.

Порожній цех покинутого уманського заводу облюбувала знаменита художниця Оксана Мась для збирання грандіозного витвору мистецтва – фрагмента копії "Гентського вівтаря", зробленого з дерев'яних яєць-писанок. Коли збирання завершиться, панно буде висотою з багатоповерхівку і завдовжки більш ніж футбольне поле: 92 на 134 метри.

Для цього буде використано 3 мільйони 400 тисяч яєць, зроблених з українського бука і розмальованих кожне окремо людьми понад 50 національностей у багатьох країнах світу. Причина вибору Умані для створення епохального панно досить банальна – в рідній Одесі Оксана Мась просто не знайшла порожнього приміщення потрібної площі.

Кабінет міністрів у рамках державної програми по забезпеченню паломництва врегулює питання щорічного відвідування хасидами могили цадика (мудреця) Нахмана в Умані.

Як заявив начальник служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації Микола Суховий з цього питання вже розпочато створення проекту закону України "Про паломництво".

"За розпорядженням губернатора області Сергія Тулуба проводиться підготовка до створення юридичної особи з відповідними повноваженнями і зв'язками з країнами, з яких прибувають паломники: це Ізраїль, США", - сказав він.

Біля Собківки 1 квітня підлітки спалили майже половину території землі, яка призначена для відтворення рідкісних птахів та звірини. Врятувати вдалось тільки двох свиноматок з поросятами. Птахи загинули.

- Підпалили очерет підлітки, - розповідає заступник голови  товариства мисливців та рибалок «Уманське» Валерій Курганський, - їх бачив єгер.

Доганяти дітвору єгер не став, тому що вогонь швидко розповсюджувався – потрібно було терміново гасити.  Ця територія Уманського району, загалом у 300га, призначена для природного відтворення птахів і звірини. Полювання та навіть перебування тут людей заборонене. Висота вогню, за слова очевидця події, громадського інспектора з екології Юрія Мулька, сягала 4-6 метрів. Тушити його почав єгер сам, намочивши куртку водою та накрутивши на палицю. Уже за кілька хвилин до нього долучились ще один єгер та двоє хлопців-помічників. Гасили вогонь перш за все навколо дикої свиноматки, яка за два дні до цього привела поросят. Свинка боронила дітей від вогню, накривши їх собою.

На в’їзді до села поставлять новий знак зі схемою вулиць

До 400-літньої річниці села Городецьке на місці колишнього пам’ятника Леніну, який пошкодили і демонтували у 1991 році цього зведуть пам’ятний знак загиблим у 1941-45 роках. Його вартість – 120 тисяч гривень.

 50 тисяч гривень на спорудження пам’ятника виділила сільська рада, 30 тисяч – районна державна адміністрація, 40 тисяч – спонсори.

Безпідставними чутками назвав розмови та публікації в ЗМІ про продаж частини об’єктів нерухомості Умані заступник міського голови Петро Паєвський.  Подібні плітки він вважає фінансово безпідставними.

- Це фінансово неможливо, - зазначив Петро Борисович, - навіть, якби цього хтось і хотів. Всі ці розмови – плітки.

Чоловіки представлялись працівниками правоохоронних органів та вимагали віддати мобільні телефони на перевірку.  Зловмисників затримали.

Двоє чоловіків, раніше судимих за грабунок і крадіжку, вирішили заробити «безвідмовним» способом. 25-ти та 29-ти річні зловмисники довго не роздумували, коли зупини студента серед білого дня у парку поблизу школи-гімназії.  Представились співробітниками правоохоронних органів, а саме відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Заляканий їхніми питаннями студент спокійно віддав власний мобільний телефон на «перевірку» щодо причетності до злочину. Схаменувся тільки тоді, коли псевдо-міліції поруч уже не було.

Понад 40% даху згоріло внаслідок пожежі на Христинівському заводі продовольчих товарів. Причиною пожежі називають спалювання сміття та сухого листя під час шквального вітру.

Надзвичайне явище сталось 3-го квітня близько 16 години. Під час влаштованого суботника працівники заводу підпалили купи сухого листя та сміття. За словами начальника Христинівського райвідділу УМНС в Черкаській області Олександра Дуб енця, шквалистим вітром вогонь перекинуло на дах будівлі заводу. Пожежники прибули на місце події протягом 5 хвилин. Локалізувати пожежу вдалось через кілька хвилин. Повністю загасили покрівлю протягом години. Постраждалих та жертв немає. Наразі невідомо про суму збитків та те, які штрафи оплатять палії.

За останні дні в Умані упали шматки балконів по вулиці радянській, 15 ( над входом до пі церії „Челентано”) та Комарова, 11. Тільки дивом люди не постраждали.

Величезні шматки бетону з балконів по вулиці Комарова,11 падають не вперше. Цього року уже вдруге.  Практично усі балкони на цьому будинку зовні в аварійному стані. Будинок зведений на початку 1940-х років. Так званих сталінок по вулиці Комарова шість. Всі вони побудовані перед посатком 2-ої світової війни. Частина з будинків, за свідченнями старожилів, після війни перероблювалась майже повністю. В деяких зі споруд були знесені балкони та змінені перекриття поверхів. Після того капітальний ремонт у сталінках не проводили. У згаданому будинку близько десяти років тому частково перекрили шатровий дах. До балконів тоді не придивлялись.

Місто шукає 300 тисяч на новий пам’ятник жертвам Чорнобиля тоді, коли на фінансування медикаментів для них передбачено 120 тисяч. Металеву огорожу, яка відгороджувала пам’ятник від стихійного ринку, демонтують.

Частину огорожі навколо пам’ятного знаку жертвам чорнобильської трагедії планують знести найближчим часом. Про це на засіданні оргкомітету по підготовці до 25 річниці Чорнобилю повідомила заступник міського голови Галина Кучер. Причиною такого рішення назвала тисняву, яка найімовірніше буде, коли люди захочуть прийти з квітами до пам’ятного знаку. Окрім цього планується збільшення площадки навколо знаку до тридцяти шести квадратних метрів.

У криниці храму в селі Городецьке джерело набуло форми хреста. Прихожани називають це Божим провидінням храму „Покрови Пресвятої Богородиці” Київського патріархату.

Кілька років тому настоятель храму отець Микола Соловей вирішив викопати на подвір’ї криницю.

-          Мене селяни навіть відговорювали. Казали, що до води не докопаюсь, лише – до глини. Але молитва сильніша за всі людські розмови. – Говорить отець Микола. – Вода прозора. Дуже різниться від тієї, яка поруч у сільських  криницях. І докопався одразу до двох джерел.

Уманский самодеятельный народный драматический театр приглашает вас 24 марта 2011г. в 18.00 на Премьеру пьесы Подгорной Ольги
"[НЕ]звичайна історія" !

История о любви, волшебстве событий , о том ,что случайности не случайны, о том, что Любовь - дар, который надо ценить... История о каждом...история о всех...

Также вас ждет комедия В. Ардова "Будни искусства или Очередная репетиция"!

Место действия: Уманский Дом Культуры

ВХОД СВОБОДНЫЙ!!!

Ждём вас!!

40-річна Олена Кравчук стала жінкою року у номінації «мати». Вона, попри загрозу померти, народила дитину. Її 10-річна донька Богдана гарно навчається, займається музикою та тримає у своїх дитячих руках родину.

Коли життя прикуло її до інвалідного візка, Олена навіть не здогадувалась, що саме тоді і розпочнеться її справжнє життя та велике жіноче щастя – материнство.

Олена третя дитина у сім’ї. Ще немовлям вона упала із колиски. Коли і як саме це трапилось, не відомо, адже дівчинку на якийсь час лишили під наглядом малих братиків. Проблеми помітили після першого року життя, коли дівча не змогло стати на ніжки. Згодом лікарі діагностували забій грудної клітини та жахливий сколіоз, через який Олена у молодших класах припинила рости. Так і лишилась 124см на зріст. Перенесла кілька операцій. Пролежала не один місяць у гіпсі, проте ніколи не здавалась. Гарно навчалась. Здобула червоний диплом швачки 4-го розряду. От тільки працювати не могла, адже сидіти дівчині було надзвичайно важко. Тому Олена здобула ще одну освіту – бухгалтера. Тоді, у 1991 році вона ще могла самостійно ходити. Працювала у рідному селі на Вінничині, в конторі колгоспу.

Блондинка представлялась соціальним працівником і пропонувала дітям війни автівки. За це пенсіонери повинні були викласти чималеньку суму на «оформлення» документів. Жінка ошукує уманчан уже втретє.  

10 березня близько 15 години симпатична білявка завітала до літньої самотньої жінки і представилась соціальним працівником. Самотня бабуся Марія, яку часто навідують працівники соціальної сфери, залюбки пустила жінку в хату. Надзвичайно зраділа, коли та повідомила, що Президент усім дітям війни виділяє автівки. Навіть побіткалась, що автівка їй, старенькій, не потрібна, адже і бачить погано і водити ніколи не вміла. Тоді білявка.........

Не отримавши згоди довезти його додому у таксиста, п’яний чоловік почав погрожувати йому пістолетом. Аби заспокоїти чоловіка, викликали охорону, міліцію та начальника з роботи.

Відзначивши народний чоловічий день 9-го березня у барі поблизу школи №14, чоловік вирішив добиратись додому на таксі. Проте жодна машина п’яного дебошира не погоджувалась везти за вказаною адресою. Тоді чоловік, не знайшов нічого кращого, ніж вихопити пневматичну зброю та почати погрожувати нею водію.

„Саме популярне шоу в Умані” зняли на мобільний, змонтували на домашньому комп’ютері і виклали в Інтернет. На ньому команда підлітків вчить нюхати „шипучку” замість кокаїну, митись із томатним соусом та танцювати тектонік. Мовою шоу став суржик із домішками матів та жестів, які імітують статевий акт.

Дитячої творчості в Інтернеті багато. Діти співають, розказують вірші, танцюють. Кілька 13-річних уманських школярів у мережі „ютуб” вирішили поділитись з Інтернет-користувачами, як можна нюхати цукерки „шипучка” замість коксу, танцювати тектонік у дворі школи та чим варто митись. Новини позашкільного життя могли б стати рейтинговими, але хлопцям довелось їх видалити. Причиниа – пиво у руках підлітків у кадрі, нецензурні лексика та жести.

Здавалося б, прочитавши «Чорного Ворона» Шкляра, я мав би образитися двічі. Перший раз за національною ознакою, другий – за ознакою своєї приналежності до російської літератури...

Мишача істерія «протестувальників» проти романа Василя Шкляра «Чорний Ворон» гідно продовжила традиції «фаллопошуку» в сучасній українській літературі. Спадкоємці Валуєва укотре оголосили світові: ніколи в Україні не буде нічого українського, і рівень української культури, вкарбований в усі телеканали країни образами співучого ректора і зоряного трансвестита, що косить під хохляндського месію, став державним еталоном «художності», порушувати який не дозволено нікому. Навіть письменникам. Точніше – особливо письменникам, бо не дай Боже, нація, яка вже розучилася читати, знову зануриться в вихолощений світ літератури.

-  Своє ставлення до Шевченківської премії (Тарас Григорович тут ні до чого, це просто користування його іменем) я сформулював наприкінці 1990-х років: її не можна брати, бо від неї смердить. Ця премія завжди оповита конфліктами, доносами, інтриґами, у неї зла аура і зла карма. Передусім тому, що її - як за часів совдепу, так і незалежних - контролює найвища влада країни. А всім відомо, яка в нашій країні найвища влада. Як за часів совдепу, так інинішніх. 

Але я не засуджую своїх колеґ, які нею спокушаються. Як казали колись у Галичині, най їм Бог гріха не пише.

Василь Шкляр ішов до цієї премії все своє дотеперішнє життя. Це я так здогадуюсь, можливо, я перебільшую. Він її отримав рішенням комітету. Далі починається те, про що я написав вище - конфлікти, доноси, інтриґи. Ситуація зрозуміла, я про неї говорив, відповідаючи на запитання Ірини Славінської з «УкрПравди»: Табачник наказав, Красовицький виконав, Мірскій додав смороду.
Що мені не зрозуміло: відмова Шкляра. Тобто навіть не вона, а всі ці компліменти верховному табачнику, себто Вікторові Федоровичу: я Вас шаную, я до Вас із незмінною повагою. Той віддячив сторицею і премії не дав. До кого було це звертання «з незмінною повагою»? До зека?! До душителя всього українського?! Поганий Табачник і добрий Янукович?!

Тепер конструктивне. Ця ситуація може стати феноменальною можливістю для громадянського суспільства трахнути владу ненасильницькою солідарною дією. Для цього треба зібрати для Василя Шкляра ту саму суму, щоб він таки отримав премію, але вже не від «паньства». себто державної верхівки, а від народу. Скільки там тої премії - 280 тисяч? Треба створити незалежний оргкомітет зі збору альтернативної Шевченківської премії для Василя Шкляра. Я перший даю тисячу. Якщо нас таких буде 280, ми їх взуємо.

«Шановний пане Президент!

Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника. Моя позиція, пане Президент, ніяк не стосується Вас особисто, але поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію.

З повагою Василь Шкляр».

Кілька років тому поетка разом з друзями з різних куточків України та Росії організовувала фестиваль „Пушкинское кольцо”. Однією із зупинок стала Умань. Відтоді Юлія і почала збирати кошти на придбання хатинки поблизу міста.

Одеські залізничники за ініціативою Міністерства інфраструктури та Укрзалізниці планують розробити маршрути для розвитку внутрішньодержавного туризму. Стратегічним об’єктом для туристів №1 фахівці називають уманську "Софіївку". За нею в списку – херсонський заповідник "Асканія-Нова" і Білгород-Дністровська фортеця.