...
Головна » 2012 » Лютий » 6 » Гуманська Одісея
14:50 Гуманська Одісея | |
| У квітні 2011р., у приміщенні Верховної Ради України відбулася презентація першого видання українською мовою «Нартських сказань скіфо – сармато – алансько – осетинського героїчного епосу», було відкрито виставку графічних творів «НАРТІАДА» художника Жоржа Шанаєва. Виставка була присвячена 20-й річниці незалежності України і 25-й річниці початку ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Прозовий переказ перлини світової літератури осетинського героїчного епосу «Нартіада» на українську мову блискуче виконав Анатолій Стоянов, а передмову до книги написав олімпійський чемпіон з вільної боротьби – Ельбрус Тедеєв. Нартський героїчний епос – велична пам’ятка духовної культури людства, посідає вагоме місце в скарбниці шедеврів світової культури, таких як «Іліада» та «Одісея», «Нібелунги і «Пісня про Роланда», «Калевала» й «Давид Сасунський», скандинавські та ісландські саги. Його ядром є давній кавказький епічний цикл, сформований за скіфської доби. Основа походження Нартіади – прадавні індоіранські міфи й легенди: скіфські й сарматські легенди й епічні сказання, кавказькі епічні цикли. Дослідками виявлено паралельні інваріантні мотиви нартського епосу в Ригведі, Авесті, а також в інших пам’ятках релігії та літератури стародавніх Індії та Ірану. Можливо запитати, а до чого тут місто Умань, «Гуманська земля» ? Так, дійсно, сама назва міста Умань, та прадавня назва річки на якій розташовано сучасне місто – Ума має багато спільного саме з прадавніми індоєвропейськими традиціями і віруваннями. У давній ведійській міфології досить відома могутня і прегарна богиня на ім’я - Ума («світла»), дружина всемогутнього бога Шиви. Здається сам Господь незримо і якось невипадково історично пов’язав історичну Уманщину з Північною Осетією. У 1794 році при заселенні Кубані вихідцями з Уманського запорізького куреня була організована легендарна Уманська козацька станиця, яка існує і до сьогоднішнього часу. Згідно історичних довідок, підкріплених археологією, територія сучасної Уманщини знаходилася у самому епіцентрі прадавнього скіфського суспільства. Згідно висновкам вчених на території нашого міста мешкало досить потужне плем’я скіфів – землеробів, що і залишило після себе цілу низку величних колись курганів скіфської доби у районі залізничного вокзалу у напрямку на село Паланку. Недалеко від міста знаходиться і велика група скіфських курганів у вигляді півмісяця, один з яких ще на початку 20- го століття вважався за розмірами чи не найбільшим на усій Київщині ! Розповідали, що з вершини цього кургану у ясну погоду було видно саме місто Умань, яке знаходилося на відстані декілька десятків кілометрів. Знаходили в Уманських курганах і багато золотих прикрас скіфів, про що вже неодноразово писалося у місцевій пресі, що може говорили лише про те, що саме тут, на цих територіях локалізувалася, можливо, столиця або центр одного з багатьох племінних об’єднань. Згадуючи про скіфів, як не згадати випадкові сенсаційні знахідки скіфської доби знайдені вже на початку нашого століття при будівництві та розширенні траси Київ – Одеса поблизу сучасного міста Умані. Сама назва «Гумань» у своєму походженні і виникненні сягає тих скіфських глибин, у своєму прямому значенні, це своєрідна прадавня індо – європейська мантра ще скіфських часів, яка була відображена у назві священої і культової рослини під тією ж самою назвою – Умань або Умен (дев’ясил). Такий саме принцип походження назви, від священної рослини, має багато прадавніх українських міст, наприклад, таких, як Дубно (від дуба), Калинівка (від калини), Житомир (від жита) тощо. Мало хто знає, але сучасне містечко Цумань, що на Волині, є не тільки у назві тезкою нашого міста, а і має пряме відношення до нього. Офіційно містечко Цумань виникло на декілька десятиліть раніше Умані, але сама назва «Цумань» є зміненою назвою і походить від «Гумані» внаслідок прямого впливу єврейської культури і відповідного середовища. Літера та фонема «Ц» не є слов’янською і, як стверджують вчені потрапила до кирилиці з прадавньої абетки – це відома єврейська літера «Цаді». Можливо, саме місцеві писарі Речі Посполитої, які часто походили з єврейського середовища допустилися такої ненавмисної помилки, що згодом привело до виникнення такої видозмінення звучання назви українського містечка - Цумань. Цікаво, що у «Нартіаді», як у Гомеровій «ОдісеЇ», що відображає події тисячолітньої давнини зустрічаємо назву «Гуманської землі». Відкриття «Гуманської Одісеї» - невід’ємної частини героїчного епосу нартів, має величезне та неоцінене значення для усвідомлення історичних витоків сучасної Уманщини. Зрозуміти складні процеси утворення етносів, співвідношення і велике значення народів, які заселяли продовж віків територію історичної Уманщини можливо ознайомившись лише з першими кроками зробленими у цьому напрямку - сучасними дослідженнями етногенезу і міфогенезу індоєвропейців у книзі відомого російського дослідника Ю.Пєтухова «Дорогами Богів» та інших. До сьогоднішнього дня «Нартіада» залишається мало дослідженим і вивченим артефактом усної народної творчості, що дійшов до наших часів від прямих нащадків скіфів, що мали не тільки пряме відношення, а довго мешкали на історичній «Гуманщині» та залишили свій помітний слід у культурі і традиціях сучасних українців - уманчан. «Цей твір створений і збережений осетинами у самому центрі Кавказу, нащадками і спадкоємцями давніх скіфів і сарматів, які ввійшли в середньовічну історію Європи і Азії під назвою «алани». Алани – осетини зберегли скіфську мову і культуру, бережно пронесли крізь віки й тисячоліття безцінні пам’ятки фольклору…» - так, у передмові до другого видання книги «Осетинские нартские сказания» пише Президент Республіки Північна Осетія – Аланія Дзасохов. Відомо, що між царськими скіфами, які вважають мали індо - іранське коріння та скіфами – землеробами, яких багато вчених відносить до автохтонного тобто місцевого населення прадавньої України точилася досить жорстока боротьба і протистояння. Складні етнічні взаємовідносини розкриваються у двох оповіданнях «Нартіади»: «Сослан і Гумська людина» та «Сослан у країні Гум». У решті решт герой оповідання Сослан і гумський чоловік стають названими братами, що нагадує нам розповсюджений козацький звичай побратимства, що зароджувався ще у скіфські часи. Цікавий ще один факт, річка на який стоїть Уманська станиця на Кубані, яка була заснована у 1794 році, носить назву – Сосика, чи не походить назва цієї річки від легендарного воїна Сослана, який згадується у прадавньому епосі ? У дивовижних «Героїчних осетинських сказаннях», яким понад дві тисячі років, зустрічаємо літературні описи «гуманської людини», звичок і традиції тих давніх часів. Можливо, загальна назва «Країна Гум» відноситься до більш широких територій сучасної України ніж чітко окреслена територія «Історичної Уманщини», а «Гуманський перевал» асоціюється зі величними Дніпровськими горами – «Святогір’ям», що простягнулися по правому березі вздовж річки Дніпро на сотні кілометрів від сучасного Києва до прадавнього міста Роденя (поблизу м.Канева) і далі, майже до Чорного моря. Ідея і згадка про «трьох улюблених Богом дружніх братів», за молодшого з яких згідно сказання видали заміж «гумську» дівчину нагадує легенду про «Кия, Щека і Хорива» легендарних засновників Києва. Події розгортаються під час полювання у «Гумський ущелині» куди нартська людина Сослан потрапила перебравшись через вісім перевалів. Зазвичай суперечка між чоловіками, один з яких «гумська людина», розгортається із – за вбитого оленя: «Нартський чоловіче,- розважив чоловік із країни Гум, - Бог нам дав обом разом цього оленя. Давай – но підійдемо і знімемо з нього шкуру.» Суперечка закінчується мирно: «Гумський чоловік поїхав у країну Гум, а Сослан – у Країну нартів». Потім сюжет давнього епосу розвивається ще цікавіше - на запрошення «гумського чоловіка» Сослан відвідує «Країну Гум». Про себе «гумська людина» розповідає : «Я гумський чоловік. Маю трьох синів. Ми в житті своєму ніколи нікого не кривдили. З усіма живемо в мирі й дружбі. Хто поділяє наші добрі наміри, тому ми допомагаємо, а тим, хто робить нам зло – платимо тією ж монетою, ще й доплачуємо.». У давньому героїчному епосі розповідається, як нантський чоловік Сослан і син «гумського чоловіка» випробували один одного силою, але, так один одного ніхто і не здолав: «Ми із твоїм сином випробували один одного у силі, і ніхто з нас не зборов іншого. А тепер повинні випробуватися життям.». Все це нагадує споконвічні традиції шляхетного лицарства (традиційні «кулачні» бої), як українського, так і осетинського народів, які у своєму корінні мають спільних предків – скіфів. Астирджі, до якого звертає свої молитви Сослан нагадує за звучанням іншого древнього героя індоєвропейських міфів та легенд – легендарного Арджуну. Відомо, що саме на Кавказі знаходиться відомий гірський перевал Гум – баши з якого відкривається найкращий краєвид на гору Ельбрус. На Кавказі з давніх часів росте одна з ефектніших рослин – ендеміків Кавказу – «Дивосил Великолепний» (Inula magnifica), з якою пов’язано виникнення назви самого міста Умань. У тибетській медицині цю рослину відомо під назвою «Ману бадра», у висоту вона виростає до 2 метрів, несучі величезні та яскраві корзинки у діаметрі до 15 см ! У 1949 р. археолог А.І.Тереножкін (Київ) розкопавши у Синицькому лісі один з ритуальних бугрів Білогрудівської культури знайшов маленький сосуд з піктограмами. Дешифрувавши надпис вчені прийшли до висновку щодо належності їх до древньоосетинського письма. Подібні літери і надписи на кераміці знаходив і автор цієї стат’ї, але вже у Білогрудівському лісі у напрямку на село Піківець, де розміщені десятки таких ритуальних холмів. Так, можливо, назва нашого міста має давнє осетинське – скіфо – сармато – аланське походження ? Досить добре відомо, що алани не тільки межували з куманами, а і досить великими родами постійно знаходилися і у самій Куманії. Михайло Грушевський локалізував проживання загадкових куманів у басейні річки Рось. Всім відомий традиційний і притаманний Уманщині посуд – «куманець», велику модель, якого можливо побачити і сьогодні при в’їзді до містечка Маньковка, поблизу Умані. Саме від аланів виводять більш відому, завдячуючи акторці Ользі Сумській , яка блискуче зіграла головну роль у українському фільмі «Роксолана», назву легендарного племені – «роксолани». Цікаво, що сама назва племені «роксолани», з якого обиралися аланські цари, дослівно позначає «світлі», «блискучі». Теж саме позначає і назва індоєвропейської богині Уми – «світла», на честь якої була названа річка Уманка (або річка Ума, перша згадка у 1497 р.). От, на сьогодні маємо більш вірогідне трактування назви самої річки Уманки – «блискуча, світла». Дивовижно, але ця назва виникла ще у скіфські часи ! Отже, дивовижні «Нартські (героїчні) осетинські сказання», які дійшли до наших часів завдяки народним розповідачам – співцям, що передавали їх упродовж віків з уст в уста, з покоління в покоління ще чекають своїх справжніх дослідників. Від легендарної «Країни Гум» через «Історичну Гуманщину» до сучасної Уманщини довгий шлях, який вимірюється тисячоліттями. «Нартіада – вічна поема про власну гідність і відповідальність перед нащадками», як зазначив у передмові до першого видання відомий перекладач прадавнього осетинського героїчного епосу на українську мову Анатолій Стоянов. Маємо надію, що «Нартіада» займе почесне місце серед поважних історичних джерел створеного заповідника «Стара Умань», буде сприяти дружбі осетинського і українського народів, віддзеркалюючи гордість, лицарську вдачу і побратимство своїх давніх пращурів – «нартської людини» Сослана і «гумської людини» з «Країни Гумань». 11.11.11. Київ.
Вадим Перегуда, краєзнавець | |
| Переглядів: 847 | Додав: Sofi | |
| Всього коментарів: 0 | |
