...

У криниці храму в селі Городецьке джерело набуло форми хреста. Прихожани називають це Божим провидінням храму „Покрови Пресвятої Богородиці” Київського патріархату.

Кілька років тому настоятель храму отець Микола Соловей вирішив викопати на подвір’ї криницю.

-          Мене селяни навіть відговорювали. Казали, що до води не докопаюсь, лише – до глини. Але молитва сильніша за всі людські розмови. – Говорить отець Микола. – Вода прозора. Дуже різниться від тієї, яка поруч у сільських  криницях. І докопався одразу до двох джерел.

Минулого року під час очистки криниці, священик виявив, що джерел уже не два, а чотири.

-          Вода надходить з чотирьох сторін світу, хрестом. Як знамення Боже.

Дерев’яна церква у селі Городецьке, якій цього року виповнюється 245 років, на своєму віку пережила багато. Найбільше випробувань припало на середину 20-го століття. У 1944 році у споруду з боку вівтаря влучив снаряд катюші. Проте не вибухнув, а лише погнув металеві вікна церкви. У 1960 році церкву було вирішено закрити для прихожан. За радянською традицією у храмі влаштували сільський клуб. Із вівтаря тоді зробили сцену. На могилах колишніх священнослужителів влаштували танцювальний майданчик.

Відродити храм вдалось лише у 1996 році. В 1999 році освятили. Відновили купол і дзвіницю. Повернули церковні хрести, які активісти руйнування храму у 60-х перенесли на цвинтар.

-          Хрести використовували як надгробні пам’ятники. Навіть ображались, що могили батьків колишніх активістів без пам’ятників таким чином лишили.

Сьогодні у храмі багато прихожан. За хрещення чи вінчання православні платять хто скільки може. За словами настоятеля отця Миколи, так і повинно бути. Адже іти до Бога людина повинна з відкритою душею а не кишенею.