Я дійду до бурхливої річки акордів торішніх.
Їй натхнення і силу дарує Весна.
Прейду на той берег, де квітнуть поля твоїх Віршів.
Через міст поцілунків, завширшки як перша струна.

Я не кваплюсь. Тихенько сповільнюю крок.
Мо', вже билько? Бо навіть повітря голубить.
Глип на "компас" - лишився один пелюсток!..
І на ньому росою Світанку вмивається Любить...