А ніч безмежна, ніби море,
Так неспокійно на душі,
І щоб залить пекуче горе,
Складаю подумки вірші.
Тоді у пам'яті зринають,
Пласти життя перевертають
Думок сталеві лемеші.

Тому згадались дні далекі
І хата батьківська стара.
На ній було гніздо лелеки,
А там - цибата дітвора.
Мені ще довго буде сниться
Щемливих спогадів криниця -
Дитинства бідного пора.

Який прекрасний світ широкий:
І перша зустріч навесні,
І золоті студентські роки-
Щасливі молодості дні!
Аж ось і скроні посивіли,
Літа, як птиці, пролетіли,
Немов приснилися мені.