Середа, 18.09.2019, 23:57 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Жулай Ірина






Якщо ви буваєте на сайті поезії Стихи.ру, то, можливо, читали автора Июльский покой...
То й є емоційна, феєрична навіть Ірина Жулай. Молода, сонячна, напрочуд добра і сердечна, але таки неспокійна... Я б її не "Июльским покоем" назвала, а "Покой нам только снится", та то вже проза.......
А тут інше - поезія....
Смачного!





***
А доріжка до серця твого поросла споришем.
Хто захоче пройти - по дорозі загубить.
Я ступлю босим кроком... і простоволосим віршем.
І ромашку візьму, замість компасу - "Любить - Не любить..."

Я дійду до бурхливої річки акордів торішніх.
Їй натхнення і силу дарує Весна.
Прейду на той берег, де квітнуть поля твоїх Віршів.
Через міст поцілунків, завширшки як перша струна.

Я не кваплюсь. Тихенько сповільнюю крок.
Мо', вже билько? Бо навіть повітря голубить.
Глип на "компас" - лишився один пелюсток!..
І на ньому росою Світанку вмивається Любить...


***
Мій день не радився зі мною
Яким йому сьогодні буть.
Рядки писав, пророчив долю,
І все шептав: «Забудь... Забудь!»

Мій час не лікар. Він – філософ.
Втамує серце, що болить,
Липневі зорі вплете в коси,
Та не зупиниться й на мить.

Моя любов в пахучім маї
Зітліла вже давним-давно.
Вже сил нема, і сліз немає.
Є лиш сухе терпке вино.


























***
Цей дощ — мій мовчазний коханець.
Він стукає у двері самоти.
Приходить з вечора, щоб залишитись наніч,
А зранку зранку йде...
             так само, як і ти.

***
«Ой ходить сон коло вікон…» -
Ти співаєш доні серед ночі.
Мале дитя не знає заборон,
І спати воно геть не хоче.

«Якщо він ходить, то чому один?
І що йому під вікнами там треба?
А в нього теж є донечка і син?
Він спить на хмарці, десь у небі?»

Потік питань, а відповідь одна –
«Вже пізно, доню, треба спати.»
Вона стиха і засина
І ти схиливсь над ліжечком дитяти.


***
Щоб мені хотілось жити
В цьому світові яснім,
Затули мене од вітру,
Добрим поглядом своїм.
Добрим поглядом, словами,
Щоб не тішились вітри,
Що дороги є між нами,
По яких нам не пройти.
Затули мене од вітру,
Віджени мою біду.
Хай своє квітуче літо
Я у пісню приведу.
Дорога моя людино,
Серед всіх сердечних змов
Ця довіра самотинна
трохи більша за любов...