***

За ніч випав сніг –

на сухий мороз,

на прозорі кущі

й без сорочки шлях;

наче срібні голки

вмить розсипав хтось...

і голки ці відбились

у твоїх очах...

***

Сніг... За вікном

мітелкою густою

хугА стежки-доріжки промела,

за сірою завісою легкою

стоять будинки, вулиці...

Зима

сидить на лавці у порожнім сквері

і слухає старезний патефон,

і ветер в такт хита під’їздів двері,

мороз гуде в дротах йому у тон...

Елегія кохання

Місяць хитався на нитці -

то у твоїх, то в моїх очах,

наче розгнівана хвиля...

то підіймався, то падав

ти наді мною, наче поранений птах...

Був весь той рух неповторний –

щемно-солоний, знайомий...

Колись я відчувала його з іншим

щемно-солоний, знайомий,

був весь той рух неповторний -

наче розгнівана хвиля,

то підіймався, то падав

ти наді мною, наче поранений птах...

то у твоїх, то в моїх очах

місяць хитався на нитці...

Буває так

В душі моїй гуляє заметіль,

слова усі в полон взяли морози,

порожнє серце чує тільки біль,

і у очах, мов два смарагди, сльози.

Що я скажу при зустрічі тобі?

Як стримаюсь щоби не цілувати,

щоб не порвати струни всі в собі,

і сил знайти?!! І знову обіймати

твій силует в вікні...там, де зима

наворожила зустріч нам востаннє,

де ти один тепер... і я сама

забути хочу зраджене кохання

***

Гасить місто останні вогні,

йде алеями в ніч спочивати,

в тиші наче спупа по струні,

сонно ллє оксамитові шати.

Кілька днів, кілька снів і зима

запакує все в білі конверти.

Сніг звучить під ногами сповна

в пісні вічній - чи жити, чи вмерти...

Гасить місто останні думки...

Сон. Зима. Почуття призабуті...

В небі зорі - останні крапки

в мріях тих, що життям перепнуті...

джерала:

http://www.gak.com.ua/authors/1029

Газета «Хроніка» від 31 грудня 1998 року

Рубрика «Новорічний «ВАГАНТ»