Середа, 22.01.2025, 13:10 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Жук Ольга

Народилася 1988 року на Харківщині. Дитячі та юнацькі роки провела в Умані.
Зачарована прекрасними пейзажам нашого краю, чарами світанків, у дев*ять років почала писати вірші. 
Довгий час писала лише для себе. Це було своєрідним хоббі. Тепер розумію, що поезія - це не просто хоббі, а зміст мого життя, моя сутність.
Також невід*ємною частиною мого життя є музика.
Захоплююсь іноземними мовами, особливо іспанською.
Дуже хочеться відкрити себе світові, мати можливість бути поміченою, почутою.


               Утро
Так тихо, так нежно, так ласково утро
Врывается в душу надеждой, мечтой.
И льются, и льются волшебные звуки,
Вселяя в сердечко тепло и покой.

Так искренне, чисто окрашено небо
В весеннюю нежность, в прозрачность росы.
И тает, и тает за облаком время.
Все тише и тише бегут в даль часы.

              ***
Осень - пора поэтов,
Осень - пора художников.
Вот и закончилось лето,
Радость уже подытожена.
Воздуха легкой минорностью,
Красок разнообразностью
Сердцу творить так хочется
Светлым мерцаньем радости.

                ***
Чудес на свете не бывает
И это точно знаю я.
А знал бы кто, о чем мечтаю
И чем живет душа моя.
Надежда, вера - все напрасно.
То шторм, то штиль в судьбе моей.
Уже самой порой не ясно,
Куда, зачем идти теперь.

        Де місце моє
Де місце моє в цім житті
І де моя стежина в*ється?
Блукаю світом в самоті,
А може, десь душа озветься.
Вогнем, можливо, спалахне
Чи птахом в небо враз зірветься.
І те, що було, - все мине,
І серце, як колись, заб*ється.
Несила жити цим буттям,
У пошуках зривати роки,
Мов листя з дерева життя,
І кидати комусь під ноги.

           ***
На своїм кораблі
Підіймаю вітрила,
Наче птахові крила
Дарують вітри.
В океані життя
Вже не зраджують сили
Ні осінні пориви,
Ні зимові сніги.