Іду один пахучим лугом,
милує око синю даль.
Ласкаве сонце жовтим кругом
золотить осені вуаль.

А луг у росах,як в намисті,
на знак початку, чи кінця,
ліниво злизує сріблясті
росинки втоми із лиця.

Якби зловити мить нагоди,
і так душею розцівсти,
щоб міг я всю красу природи,
до серця людям донести.