* * *  

Подаруй мені просто руки.

Обійми ними міцно-міцно.

Хай над полем звивають круки,

Хай бентежать навколо звуки

Це маленьке туманне місто.

Подаруй мені погляд сонний,

Нерозбірливий шепіт зранку…

І далекий і дивний спомин

В дверях протягом тихо стогне,

Мряка цідиться крізь фіранку.

Подаруй мені свою силу,

Навіть ту, яку знать не треба….

То не пір’я з подушки – крила!..

Обійми свою любу, милу….

Будень падає просто з неба…