***

У пісні із душу свої незаписані ноти,

То як ритуал омовіння під плескіт води...

А можна я буду собою? Ти часом не проти?

А можна щасливою буду? Іди но сюди...

Мов ангельські крила, колишуться тіні на стінах,

мов музика – дихання, ніби пророцтва – слова...

Вибілює ранок із чорного небо у синє.

Ти спиш, зовсім поруч.

                     Я вперше.

                                   Нарешті.