Сивіє світ. Посивіли вікна

фіранки сині у туманах грудня.

Прийди до мене з чорно-білих буднів

в оселю теплу із ковтком вина

червоного. Яскравий жовтий плед.

Кіно про літо і пиріг сливовий.

А ще я капці різнобарвні знову

придбала і повісила портрет

у синю рамку. Квітами сервіз,

зелений чай із присмаком ожини –

мій штучний світ... А там твоя дружина...

І крізь тумани ти для неї ніс

сьогодні квіти... Чорно-білий час...

Мов розмальовку в колір олівцями

життя штрихую – пропуски місцями

і грифелі ламаю раз у раз...

Посивіли фіранки на вікні

У сутінках важких – природи право.

В оселі стільки кольору. Та ні –

холоне в білій чашці чорна кава.