...
Поезія та Проза
| Головна » Файли » Учасники клубу » Софія Кримовська (Умань) |
Коли була я сонцем і вчилася літати
| 27.07.2013, 08:13 | |
 Коли була я сонцем і вчилася літати, ганяючи хмариння і птаство вусібіч, ти був тоді не мужем. А так, скажімо, татом, і ти чекав на мене, на ранок – цілу ніч. І був тоді маленьким, якщо згори дивитись, і дуже-дуже мудрим, як я у тім житті. Ти мурував будинки, плекав деревовіття, дітей ростив. Ну звісно, як люди – не святі. Ти звав мене, як бога (і навіть не богиню), молився на світанку і про добро просив. Ми ще тоді не знали, що світ і всі загинуть, і ми в новий прийдемо, де спогади, як сни… Ти дивишся угору. Та я не сонце нині. Я жінка, просто жінка (а світла через край!) Я часом ще ганяю птахів і хмаровиння і здійснюю бажання. Лише мене кохай… | |
| Категорія: Софія Кримовська (Умань) | Додав: Sofi | |
| Переглядів: 639 | Завантажень: 0 | |
| Всього коментарів: 0 | |
