Не встигли санчата дістати з підвалу,

Фортецю і бабу зліпити зі снігу.

Ще зранку здавалось півсвіту завалить,

Та тільки розтало на дворі – ні сліду!

Неїжджені сані в кутку на балконі,

Неторкані лижі, сухі рукавиці.

Сумують в кімнаті синочок і доня.

Обом завірюха сьогодні насниться.

Шкода, ой шкода, що розтанув так швидко.

Не встигли сніжків наліпити. От лихо!

Сумують за гіркою, іграми дітки.

- Ну як звеселити? Цукерки, горіхи,

Пиріг шоколадний, полиця з книжками,

Комп’ютер, конструктор, смачні мандарини!

- А, може, листа ми напишемо з вами

До Діда Мороза?

                            І вже за хвилину

Старанно виводять прохання до Діда:

«Нам гірка потрібна, і снігу багато.

Від того, що падав, немає і сліду.

Ми будемо навіть його розгрібати...

А ще нам потрібна велика ялинка.

І ти не барися. Приходь на гостину.

Чекають на тебе Мишко та Іринка

І мама, і тато, і ціла родина».

Готові послання до кращого свята.

Конверти Морозу лежать на ослоні.

Так важко синочку і доні чекати.

І прикро - сніжинки розтали сьогодні.

Та буде на завтра все біле і сніжне,

Завіє, насипле, нагорне лапатим.

Чекають малята, санчата і лижі.

- Морозе, ще довго лишилось чекати?