Земля була безвидна і пуста і Дух Божий носився над водою...

Велетенський корабель розвалювався на шматки і тонув серед нічного океану.

Брила невидимого в пітьмі айсбергу, зробивши свою страшну чорну справу, розчинялась в тумані.

Злива і океанські хвилі змішалися в один клубок.

Плач, крики, стогін і скрегіт металу злилися в страшну какофонію кінця світу, кінця всього сущого.

Раптом - чудо!

Прекрасні звуки музики перекрили відчай і забриніли надією на спасіння.

Якщо не тіла, то бодай душі.

Стоячи по коліна в воді, яка піднімалася все вище, оркестр "Титаніка" грав свій останній - найкращий концерт.

Концерт, який неможливо повторити нікому.

І відступила найстрашніша пітьма на світі-пітьма душі людської.

Хто міг допомагати - допомагав дітям і жінкам сісти в шлюпки. Хто міг поділитися рятувальним кругом - віддавав його слабшому.

Хто міг молитися - молився за всіх - за християн, іудеїв, мусульман.

Хто міг пливти - підтримував тонучих.

Не всі врятувалися, але музика рятувала всіх.

Дух Божий носився над водою...

2008 рік.

Великдень в Одесі.

Зранку-дощ стіною. Свята не вийшло.

Але до церкви таки підемо!Ми ж українці.

Ідемо по калюжам. Малий в довгому плащі.

Вітер рве з рук мухомори парасоль. Малому подобається. Особливо калюжі.

Людей немає. Звичайно всі сидять вдома. Дощ.

Раптом вуха з недовірою чують музику в Горсаду.

Ідемо крізь завісу з води.

Чудо!!!!

В пустому парку під проливним дощем в альтанці ГРАЄ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР!!!!

Стоїмо втрьох, мокнемо і не помічаємо більше нічого - оркестр грає лише для нас.

На очах моїх сльози. У дружини - теж.

Вони змішуються з дощем і стікають в підставлені долоньки сина.

Це - справжня Одеса.

Одеса художників і поетів, моряків і вірних дружин, архітекторів і музикантів, гумористів і героїв.

Одеса, я тебе люблю і завжди буду любити!

Чудова музика оркестру плила під дощем і змивала з моєї душі всі образи і неприємні спогади, всі печалі і негаразди.

Дух Божий носився над Україною.

Мій малий, який ловив в ручки дощ під геніальну музику геніальних Артистів в Горсаду Одеси, можливо не стане музикантом, але черствою людиною не стане теж.

Я до самої смерті буду пам`ятати як оркестр грав під дощем в Одесі для єдиного слухача-мого сина.

Всі Віденські оркестри і оркестри Ла-Скали, Гранд-Опера нічого не варті в порівнянні з одеським духом творчості і цими Музикантами в Горсаду під зливою...

Христос воскрес!

Воскресне Україна!

Дякую тобі Одесо!

Я люблю тебе!!!!