Що ж наробив я - знов і знов питаю,
І сам собі у відповідь кричу:
''Не знаю! Я цього не знаю!'' -
І вкотре стук сльозини по столу.

Я бачу ріки з присмаками солі,
Вони початок взяли з пустоти,
Течуть кудись у даль собі поволі,
Всім кажучи чиї вони були.

Я в них впаду, я попливу за течією,
Я захлинуся в цім потоці сліз,
Я розплачусь так з мрією своєю,
Її я на вершину не доніс...