...
Поезія та Проза
| Головна » Файли » Гості клубу » Гумор |
В готелі
| 29.03.2010, 17:51 | |
| Грицько Плитка та Федько Кицька були такими добрими друзями, що й не говоріть! Один без іншого до корчмини не зайде, чарочку не вип’є, ціґаретлик1 не скурить, а щоб піти в бутин, чи на ярмарок, й мови не може бути. Не дай, Боже, такого! Буває мовить Плитчиха до чоловіка: «Час би, Грицьку, чуприк в лазу скосити», а він: «Треба порадитися з Федьком». Або питає Кициха Федька: «Чи не пора б горівку зварити?», а він: «Треба запитати Грицька». Про це знали всі односельчани, і ніхто вже й не дивувася з тої дружби. Люди часто говорили: «Який Грицько, такий Федько, одним ситом сіяні». А їм байдуже до людей. Та одного разу Грицько з Федьком попали у велику халепу. Пішли собі на ярмарок до Сигота не купити, не продати, а просто так, як всі порядні ґазди, дізнатись на чім світ стоїть. Пошпацірували собі ярмарком, пообзирали, порозпитували, повислуховували і гай-да на мошинку2, але коли доходили до станції, клятий кологуз3 «Фі-і-і-у-у-у, Фіу» у фівкало – і тільки хмара диму за ним. – Но што тепер ме? – почухав потилицю Плитка. – Та што ме?.. Пушла та пушла, утратилис’мо та утратили, не утратилис’мо маму! – підбадьорив його Кицька. – Тепер переночуємо в бохтарні4. – Та хіба ми жебраки! – несамовито скрикнув Кицька. – Та ми ж веледні ґазди в Роні, хіба Мішко Ігнату та Олека Ковдан над нами. Переночуємо в готелі! В готелі, то в готелі, що мав робити Плитка?.. Рушив за цімбором, що правда – то правда, вони – ґазди неабиякі, і грошей набитий черес, але спати в готелі... В Плитки тільки мороз спиною побіг. – Што чісто та чісто! – здивувася Кицька, коли увійшли в номер. – Таку красу ні в дохтора Онтія не видів’єм, ні не баную за п’ятдесятков, – додав Плитка. – Коли так, то не будемо насухо сидіти, як пні, я йду та куплю доброї ковбаски, горівки та пива, а ти пантруй аби ніхто туй не олягса. Та коли Кицька повернувся, Плитку ніби мітлов змело зі світу. – Грицю! – гойкнув Кицька. – Тихо, Фе! – почулося з-під ліжка. – А тебе який біс там заніс? – здивувався Кицька. – Ой, Федьку, добре що тя пустили, – зрадів Плитка, вилазячи з-під ліжка. – Хто? – здивувався Кицька. – Як хто? Оті з граблями. – Що ти там верзеш? – Та коли ти вийшов, ось там, на той дах виліз один пан з великими граблями в руці і почав роздивлятися та крутити тими граблями на всі боки, а далі кричить: «Ловіть мадярів!», а з хати хтось у відповідь: «Закрути трохи на ліво, може трафимо на українці!». Пан крутить вліво, крутить вправо, а той з хати: «Готово, перший у наших руках!», тоді пан до того: «Десь поблизу буде й другий, я ще покручу, а ви ловіть!». Я коли почув, Фе, що ти у їхніх руках, то – «шубоус» під ліжко. – Што би се означало, Грицьку? – почухав поти-лицю Кицька. – Йой, не знаю, Федьку, але не треба було нам поміж пани лізти. – Та чорт їх знав! Видно, не до нас тут, але, поки ще ми цілі, шуруймо на бохтарню! 1 Ціґаретлик – цигарка. 2009 р. | |
| Категорія: Гумор | Додав: mihaylo | |
| Переглядів: 496 | Завантажень: 0 | |
| Всього коментарів: 0 | |
