Притушене світло, зал нерівно і трохи психодилічно (прямо як у тому мультику... як же його... а, неважливо) смикається, кружляє перед очима, перетікає із себе у себе п,ятикутними яскравими барвами.
Мало б насторожити, а тобі вже байдуже.
Якась зараза увімкнула музику занадто, занадто голосно.
Мало б роздратувати, але тобі вже байдуже.
Якась відьмочка обережно торкається твоїх пальців,
мало б розчулити, але... Але ти дивуєшся.
(о, в мене є пальці!...чому...я їх не...відчччорт). Ні, правда смішно. Ха-ха-ха. Король завжди правий.

А ти звичайний блазень, ти просто гримаса, маска.

М-а-с-к-а.
Якій по щасливому збігу нещасливих обставин вдалося загребти собі хорошу шкіру. Така біла
(білесенька-білесенька)
... і з веснянками. З весня-янками. Чорт.

- ...навіть трохи смішно.
- Так, є трохи.

То де та відьмочка?..
Я розчулений.