...
10:06 "Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались..." | |
Суботній літній вечір. «Софіївка». Спека потрохи починає спадати. Я блукаю з дітьми парком, фотографуємось, сміємось. Ще десь біля «Єлесейських полів» чути звуки пісні. Починаю здогадуватись, хто то може бути о такій порі (саме близько 21 години). Напевне, Сергій Цюрко – уманський поет, бард. І справді, то він. Перебирає струни гітари Співає уже і не сам, їх двоє.. Останні акорди. Підходжу. Не встигаю ще запитати щось, коли Сергій випереджає: - А у меня вот второй голос появился! Привет! – і вже, обертаючись до чоловіка, з яким щойно співав, представляється: - Сергій. Молодий чоловік називається Ігорем. Хвилина-дві – і знову пісні, Висоцький, Візбор, Івасюк... Поступово до павільйону «Флора», звідки ллється пісня, підходять нові і нові люди. Уже не лише співають, починають танцювати, підспівувати і аплодувати у перервах. Сонце давно сіло, сутеніє. Знайомляться, обмінюються телефонами та адресами. Глядачі, якими виявились гості із Дніпропетровська, розповідають про тамтешній бардівський клуб, мріють про концерти в Умані та Дніпрі, діляться враженнями... В цю хвилину до гурту дорослих підбігає мале дівча, років п’яти, і вигукує: «Дядьо, грай!»
Софія Кримовська
| |
Переглядів: 976 |
Додав: Sofi
| Теги: |
Всього коментарів: 2 | |
| |