...

Змалечку вільно володів і писав російською мовою та на ідиші. Осиротівши в 19 років, виїхав до Одеси, де пішов працювати на паперову фабрику. Водночас почав пробувати себе в журналістиці: надрукував декілька заміток з життя робітників у тижневику "Російський єврей". Коли 1881 року почалися єврейські погроми – переїхав до Меджибожа і подався в учителі. Тут написав свої перші художні твори – спочатку "А роман он а номен" ("Роман без назви"), а потім – "Дер юдішер мужик" ("Єврейський мужик"). Саме "Дер юдішер…" зробив уманчанина знаменитим. Його запросили працювати у популярному виданні "Юдішес фолксблат", а коли Мордехай перебрався до Варшави, то написана ним серія антологій "Хойз-фрайнд" створила справжню конкуренцію навіть для збірників самого Шолома Алейхема, з яким Мордехай на той час уже встиг заприятелювати…

У Варшаві уманчанин співпрацював з кількома газетами й журналами, був співредактором "Найє велт".

Коли почалася Перша світова війна, повернувся в Одесу і працював в "Унзер Лебн". Ідеям більшовиків і в настання ліпших часів після влаштованого ними перевороту не повірив, тому 1920 року нелегально перетнув радянсько-румунський кордон. Побував у друзів і шанувальників своєї творчості в Угорщині, Румунії, Італії та Югославії, а вже 1921-го здолав океан і оселився в США. Друкувався у газеті "Ді Цайт", пізніше став співробітником "Юдіш тагеблат" і вів постійну рубрику "З того світу", в якій розповідав американцям про події, які відбувалися в Україні та Росії.

Місцем останнього спочинку уманчанина став далекий Нью-Йорк…

Вже після смерті Спектора Мордехая у польській Варшаві були опубліковані окремою книгою його спогади "Майн лебн" ("Моє життя") та 10-томник інших творів. Він досі вважається одним з найкращих у єврейській фольклористиці та творах для дітей.