...

Фото: http://www.img.vz.ru

Хто б ще зовсім недавно міг подумати, що суперпопулярний "Код да Вінчі" може потрапити в число неходового товару на прилавках букіністичних книгарень?

– Пам’ятаєте, який ажіотаж був у 1990-х роках навколо "Анжеліки", "Тарзана", детективів Чейза і Агати Крісті? Тепер це вважається мало не макулатурою, – каже Володимир, продавець книжок на букіністичній розкладці в центрі Черкас. – Наші склади буквально забиті детективами у паперових обкладинках, жіночими романами та іншою "жовтою" літературою. Куплені за значні кошти, всі ці Саманти Джеймс, Терези Медейрос, Жаклін Сьюзан, Джекі Коллінз, а також Донцови, Незнанські, Шитови, Абдулаєви після першого ж прочитання стають своїм власникам непотрібними. Купують їх тільки приїжджі із далеких сіл, для яких і така література – дивовижа.

Люди старшого і середнього поколінь пам’ятають, як у 1970-1980 роках черкащани стояли в чергах у пункти прийому макулатури, щоб за здані 20 кілограмів паперового непотребу отримати право на купівлю жаданих Дюма, Юліана Семенова чи Рея Бредбері. Тепер ці книжки припадають пилом на полицях букіністичних крамниць.

У ринкових умовах для кожної популярної книжки діє незмінне правило: коли вона на гребені популярності, її друкують величезними тиражами, а коли бум спадає, для споживачів стає очевидним, що перечитувати ці "шедеври" ніхто не буде. І книжку несуть букіністам.

– Зовсім недавно буквально розхоплювали "Код да Вінчі" і книжки про Гаррі Поттера. Тепер вони, як кажуть, своє вже відспівали, – розповідає букініст Сергій. – Щоправда, на Поттера ще надія є – після кожного нового фільму інтерес до нього частково відновлюється.

Особливістю пострадянського книжкового ринку є надлишок літератури, яка ніколи не була особливо популярною. Приміром, збірки російських класиків – Пушкіна, Лермонтова, Достоєвського у букіністів не беруть навіть за гривню.

– Радянський уряд досяг поставленої мети: класичні твори є мало не в кожній родині, – пояснює цей феномен букініст Роман. – Ринок класики перенасичений. Я вже не кажу про радянську ідеологічну та воєнну літературу. Тепер це мотлох. Або ось свіжіший приклад: під час перебудови величезним накладом було надруковано збірку письменника Стейнбека, тому що його дуже любив Горбачов. Тепер від охочих позбутися Стейнбека вже немає відбою, і ми його більше не приймаємо.

Поява Інтернету буквально знищила попит на довідкову літературу, енциклопедії. Охочих захаращувати свої книжкові полиці багатотомними виданнями, коли будь-яку інформацію можна розшукати в мережі, стає дедалі менше...

Що ж має найбільший попит? Виявляється, найпопулярнішою була і залишається література практичного змісту – технічна, психологічна, про домашніх тварин тощо. Цінителі прекрасного купують мистецтвознавчі твори та поезію. Серед популярних – книжки на релігійну та етичну тематику. Для школярів купують українську класику. Із детективів найкраще купують "думалки" (на відміну від "стрілялок"), серед фантастики шукають новинки...

І – о дивовижа! Другий злет популярності переживають воєнні мемуари. Покупці кажуть, що вони дадуть фору будь-якому бойовикові.