...

Лелека Буслик "навчається живопису" у художника Олекси Близнюка

Фото: надав Володимир ЧОС

Повз птаха проходили люди, сигналили автомобілі. Працівниці паспортного столу поїли його водою з пляшки. Лелеку підібрали місцеві художники і привели до Вільної академії красних мистецтв, що розташована неподалік. Назвали Бусликом. Лелека здоровий, але летіти у теплі краї чомусь не захотів.

– Я зустрів лелеку біля воріт, відчинив хвіртку і кажу: "Ну що, браток! В академію? Заходь – будеш вільним слухачем", – розповідає президент Вільної академії, художник Олекса Близнюк. – Птах був зовсім знесиленим і не тікав. Як побачив ночви з водою, зрадів – і туди. Ми накопали йому черв’ячків. Почав їсти: підкидає, як жонглер, ловить і ковтає. Обійшов навколо будівлі, ще підживився й слимаками. Потім сусід дав зерна і ряски. Буслик з’їдає тричі на день щоразу по 3-5 карасиків, які купуємо на базарі по 5-6 гривень за кілограм. Кішка Анфіса ловить мишей і приносить йому на ґанок. Для Буслика це делікатес.

Птах швидко став ручним. Йому дуже подобається походжати по художній майстерні, позувати, спілкуватися з творчими людьми на лелечо-українській мові. Це дуже охайний птах. Щотижня купається у ночвах, потім гріється біля каміна. Художники зробили для лелеки вольєрчик. Погуляти виводять на міцній мотузці, це вимушений захід – бояться, щоб його не порвали собаки або десь не заблукав та не загинув від голоду та холоду.

– Дехто повчає, мовляв, краще б ти, Олексо, свиню вигодовував, – усміхається у густі вуса Олекса Близнюк. – Але ж не одним шлунком живе людина! А лелека – це ж божий птах, український. Тож нехай перебуде тут зиму в теплі і добрі, "клює" художню науку. А на весну вільному – воля.