...

Таким коржівський млин був у XIX столітті. Нині він знову запрацював

Фото: Ксенія ДЕРЕШ

Село Коржова Уманського району до 1825 року належало польському магнатові Олександрові Потоцькому. Він продав село іншому полякові – Михайлові Рафаловичу. Той почав розбудовувати свою садибу, а разом з тим поліпшив інфраструктуру села.

– Рафалович спорудив мости через річки Ятрань і Ревуху, – розповідає сільський голова Коржової Петро Майданік. – Почалося спорудження греблі, водяного млина, змінили русло річки Ревухи. З північного боку села визначили місце для млина і почали будівництво. Для проведення робіт запросили німецьких колоністів та спеціалістів польського походження. Спочатку треба було викопати тисячі кубометрів землі, перевезти і насипати з неї греблю, розмітити місце для зведення на природному гранітному цоколі будівлі млина. Крім земляних робіт, потрібно було прокласти канали в граніті для нової течії річки. Всі роботи виконували кріпаки з Коржової та сусідніх сіл. За перші роки власник Коржової Рафалович побудував міцне двоповерхове приміщення млина, великий міст з дерев’яними корінними та поверхневими засувами, міст над млинівкою, проклав для Ятрані нове русло, з якого потік води направили на водяну турбіну млина. Старе річище Ятрані перекрили стометровою греблею.

За словами Петра Мироновича, млин на Ятрані мав 12 станків вальців і був високопродуктивним. Поміщик скуповував пшеницю, перемелював її на борошно і відправляв до Варшави. Після Рафаловича млин переходив по черзі до його спадкоємців, поки один із них не спалив його.

– Застрахувавши млин, підкупив мельника, і той, вибравши момент, виконав волю пана. Владислав Підгорський отримав грошову компенсацію, а те, що залишилось від млина після пожежі, продав.

За часів Радянського Союзу водяний млин належав місцевому колгоспу. У 1944 році німці хотіли підірвати його, але селянам вдалося врятувати годувальника.

У роки незалежності млин став приватним.

– Я хотів займатися чимось своїм, а тут продавали млин, – розповідає власник коржівського млина Віктор Халахур. – Думаю, чому б не купити. Якщо його переобладнати та слідкувати за всім, то і толк буде. Всі принципи роботи залишилися ті ж самі, а обладнання оновили. Водяна турбіна працює добре. У нас дешевше молоти, бо електрику використовуємо тільки для освітлення приміщення.

У планах Віктора Халахура – обладнати у приміщенні млина ще й олійню, крупорушку та екструдер.