...

Які нецікаві і нудні були вибори «за совітів»!

Ні тобі інтриги ні тобі скандалів,ні побитих пик,ні викривального компромату на конкурентів! Все було відомо наперед - і явка 99,99% виборців, і «переконлива перемога» КПСС,і «вічний» генеральний секретар. Тьху,а не вибори!

Зате зараз! Просто розкіш і іменини серця.

Це краще голлівудських бойовиків і мексиканських серіалів! А російські «мєнти - бригади - няні» просто плачуть в куточку.

Можна навіть назви вигадувати кращі ніж у блокбастерів - «Отруєний воскресає щоб підписати меморандум, або вендетта по - хоружівськи», «Жанна Д’Арк проти російського спецназу», «Смерть Чахлика Невмирущого від яйця у Станіславові», «Гола правда Нестора у ЦВК» ,«Війна світів,або марсіанські окупанти в Києві» і «Очевидне-неймовірне,або явка виборців 102%».

Щовечора вдячний електорат прилипає до телевізорів і спостерігає феєричне видовище передвиборчих сварок між командами кандидатів. Оооо! Тут вам і педофіли і вбивці і грабіжники і злодії- і всі в прямому ефірі.

За висловом моєї бабусі : «На голові ярмарок, на животі шарварок, між ногами ґвалт».

А велетенські «бігморди» вздовж доріг? А газетні статті-вихваляння кандидатів? Прямо «діяння святих праведників і великомучеників за народне щастя»!

Моя бабуся Варка ніколи не мала телевізора. Не передплачувала «Сільські вісті» і «Комсомолку». Не слідкувала за політичними баталіями і ток-шоу. Проте мене завжди дивувала її здатність точно на 99% давати характеристику політикам і передбачувати наслідки їх бурхливої діяльності «на благо народу».

Взагалі моя бабуся була б неоціненним скарбом для всіляких політтехнологів ,політологів і прогнозистів,якби захотіла б опуститися до їх рівня.

Вона володіла унікальним даром оцінки політичного життя. Даром ,який маємо ми всі,але чомусь не використовуємо.

Як відомо все геніальне – просте. От і дар цей надзвичайно простий. Він називається здоровий глузд і гумор. А помножений на кришталеву чесність української селянки цей дар ставав могутньою зброєю,бо,як відомо, хто попереджений, той озброєний. Пам’ятаю наші посиденьки з бабунею біля грубки, коли я порівнював програми політиків і намагався вирішити хто з них кращий, а бабуня розказала мені баєчку про те, як засперечалися сани і віз хто з них кращий. Довго доводили і розказували про свої переваги і недоліки іншого. Врешті-решт вирішили звернутися до коня-нехай той розсудить. А кінь зневажливо подивився на обох і каже: «І ти – лайно, і ти-лайно!»

А й справді-ну яка різниця за кого голосувати?

Результат завжди однаковісінький! Лайно випливає наверх згідно закону Архімеда.

Зате програми кандидатів різні. Хоча чи насправді різні?

От беремо програму будь-якого кандидата і читаємо. Але читаємо,використовуючи бабусин метод-здоровий глузд і гумор. Зразу ж викидаємо звідти різні красиві слова про любов до виборців ,про прагнення зробити добре всім-всім і що ми бачимо?

Перший пункт програми- новообраний чільник вдягається в дорогий костюм,туфлі зі шкіри екзотичних тварин і годинник з діамантами(те що за діамантами не видно стрілок-то не важливо, головне- щоб подорожче.)

Другий пункт-автомобіль. Бажано ексклюзивний «Майбах». Для себе. А ще для дружини- «Бентлі»,сина- «Феррарі»,коханки- «Ролс-Ройс» і для брата- «Мазератті». Для охоронців джипи «Мерседес» само собою.

Ну а вже потім настає черга квартир-котеджів-палаців-резиденцій-маєтків. Саме так по висхідній. Але маєток в кінці обов’язково. Який же ти «слуга народу» без маєтку? Ніякий. Просто лох. Тьху,а не «слуга народу».

А до маєтку вже ,само собою, кілька сіл кріпосних.

Ну і апофеоз - чималий шмат України в приватну власність. В ідеалі -половина(бо другу половину)конкурент уже приватизував і зубами і пазурами вчепився так,що не відірвеш.

А,ледве не забув-ще треба один автомобіль для декларації про доходи. Бажано «Таврію». І причому кредитну. Щоб ближче до народу. І «хрущовку» однокімнатну на Троєщині. І мотоцикл «Мінськ» 1968 року випуску,який наш «слуга народу» збирав із металолому своїми руками. Щоб уже зовсім електорат сльозу пустив : «Ти диви,ну геть чисто як я!»

А тут саме час ту щиру сльозу витерти і подумати про те,що закон збереження матерії універсальний-тобто поширюється і на суспільні стосунки.

По простому він звучить так-якщо в одному місці добавилось,то в іншому місці обов’язково зменшилось.

Це я до того,що ,якщо у чергового новообраного вождя(вождиці) прибуло маєтків,машин,годинників з діамантами і грошей на валютних рахунках в Швейцарії і на Кіпрі і інших статків і багатств, - то в когось воно повинно точно зменшитись!

Відкрию вам жахливу таємницю - зменшилось у нас з вами.

У нас,у народу-робочих коней,які тягнуть на собі віз і сани по черзі. Після одних виборів-віз. Після других- сани.

А на возі і вищезгаданих ґринджолах(саночках) сидить все більше недоторканної «еліти» із все більшими ложками,які моя бабуся називала «комуністичними». Це в сенсі-чим більша,тим комуністичніша .

І вся ця захребетна «еліта» вбрана в кольори свого «лідера». Для того щоб ми ,не дай Бог,не поплутали який попихач від якої «партії» і кому ми повинні дякувати за «покращення життя вже сьогодні».

От наприклад –за вкрадений у людей ліс і річку дякуємо попихачу від ПР,а за зацьковану і вбиту людину-попихачу від БЮТ, за вкрадений і розпроданий завод- НУНС, побори на ринках-БЛ,і т.ін.

Правда троха не зрозуміло кому із вождів дякувати за попихачів кольору райдуги,бо вчора він був у БЮТ,сьогодні-в НУНСі ,а завтра-в ПР.

А коли впіймають на гарячому,то отці - камандіри і мама - камандірша показують пальцями один на одного-мовляв :«я це бидло справді знаю,але він не мій а ваш!»

Але моя бабуся дуже влучно казала,що не має значення як вони розмальовані - чи білі і з червоним,чи білі із голубим,чи помаранчеві в горошок,чи ще яких кольорів. Насправді вони – як снопи -« тисяча братів одною попругою підперезані».

Це нам вони показують телевізійні баталії одні з одним. Один одного за чуби тягають і лайном поливають. А потім,коли вимикаються телекамери,вони щиро посміхаються один одному і запитують: «Я не сильно тебе штурхнув Несторе?- Та ні,я теж на тебе плюнув в півсили .» І разом їдуть в дорогий заміський ресторан хильнути келишок коньячку за 800 доларів пляшечка.

Ворон ворону око не виклює-як казала моя бабуся.

А об’єднує програми різних кандидатів - використання слова «Україна».

Тут вам і «український народ»,і «благо України»,і «Україна для людей,список яких ми вам покажемо» і «Україна – Україні -України - на Україні - в Україні - Україною –бла –бла –бла –бла -бла» і «український прорив»(куди прорив,що прорвалося і хто його прорвав оте що прорвалося?) і,нарешті,як апофеоз- «Україні потрібен Литвин!» Я ще повірю,що треба газ,чи цукор,на крайній випадок – теплі куфайки на зиму,але Литвин? Для чого? Хіба без нього красти нікому? І цей туди пнеться. Як каже бабуня - «дурень думкою багатіє».

Але те що дійсно об’єднує кандидатів - це те що на Україну і українців їм усім начхати!

Бо діють вони завжди за принципом -«нацарював сто рублів і втік за границю!»(знову подякуємо моїй бабусі за народну мудрість.)

Чим же ще можна пояснити їхнє таке запопадливе слугування Росії,Америці,Європі,чорту-бісу,але не Україні.

Чим можна пояснити договори про перетворення України на «відстійник» нелегальних мігрантів з Європи,або угоди про оплату мільярдів доларів за непридбаний (!) газ ,або заклики до розколу України і перетворенню її на Малоросійську губернію?

Чим можна пояснити те,що за їх спільне «царювання» українців в Україні можна побачити лише в якості заробітчан і гастарбайтерів,в якості чорноробочих і поставщиків органів для пересадки,в якості жебраків на своїй багатій землі,що стікає молоком і медом?

Лише тим,що із-за спини кожного такого «кандидата» виглядає хитрий писок іноземного «грошового мішка»,якому не потрібна багата і сильна Україна - конкурент,а потрібна дешева українська земля і беззахисний народ-раб. Отож і купуються «слуги народа» задешево -«за ящик пєчєнья і бочку варенья» -хто за долари,хто за маєтки на Багамах,хто за течки з компроматом із гебістських архівів, хто за обіцянки політичного притулку після вдалого «царювання».

Досить подивитися де вчаться їхні діти і купується нерухомість,щоб дізнатися з якими далекими краями пов’язують вони своє майбутнє. І аж ніяк не з Україною.

Бабуся казала: «Яка хата-такий тин. Який батько-такий син.» А у кого був Кучма за батька?У кого тюрма-за маму? У кого газові мільярди за братів і сестер? Для кого іноземці важливіше за українців?Перелік можна продовжувати і продовжувати. «За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси-то оддасте!»-цитувала бабуся Шевченка. І справді-яка така Україна,коли тут баксами пахне?

Ну? Ще є в когось сумніви,що українцям обирати треба українців,бо ніхто крім нас самих,тих які тут жили з діда-прадіда,тих ,які не збираються звідси їхати,і продавати свою землю і мову,зможе нас захистити і щось для нас зробити?

Всі партії і партійки в Україні є всього-навсього бізнес-проектами грошових мішків для успішного дерибану землі,власності і кріпаків.

Потрібно мати єдину українську ідеологічну партію. І її ідеологія мусить бути проста-немає іншої України на світі і нам,українцям, немає де шукати прихистку і кращої долі ніж вдома. Тому маємо зробити так щоб в своїй хаті була своя правда і сила і воля.

Ну і на останок загадка від бабусі в подарунок.

«Повен хлів овець,а поміж ними баран беркоче»- це не промова Ющенка,Януковича,або Тимошенко перед «електоратом» -а рот,зуби і язик.

Дай же Бог кожному виборцю такої бабусі,як моя-мудрої української жінки,яка навчила мене любити свій народ,навчила любити свою ,Богом дану, землю і навчила не бути рабом,бо: « Рабів до раю не пускають!»

Лірник Сашко. 2009 рік.