...

В Умані вибухнув вулкан… - детальніше з місця події

Гостей, що припізнились, розсаджують на стільцях біля дверей залу. Приблизно о 16:15 презентація розпочинається.

Першим тримає слово син Софії – той самий хлопчик у вишиванці. Вітає маму з виданням першої друкованої збірки і декламує «У лісі дощі інші…»

Софія: Моя дитяча мрія – хочу книжку! Хтось мріяв стати космонавтом, хтось іще кимось, а я хотіла видати свою власну книгу. Виношувала її, як слон – не 9 місяців, а значно довше. В Умані, мабуть, була першою, хто почав публікувати відео- та аудіо вірші в Інтернеті. Найперша моя збірка вийшла 2009-го року в аудіоформаті. До неї ввійшли 54 поезії.

Гостя презентації з першого ряду, з вигляду років під 50, перебиває поетку: Так, Софія, а тепер присядь трішки і дай слово гостям. Я до сьогоднішнього виступу готувалась із учора. От написала промову. Буду читати її з листочка, бо ж думки без підготовки плутаються.

Жіночка вітає усіх присутніх з появою нового талановитого автора. Відзначає інші таланти поетки. Потім проходиться по всій збірці, розповідає, про що пише в ній авторка, які піднімає теми. Цитує рядки з віршів.

Софія: Колись почула, що формула вдалої книжки – це якщо принаймні 2 поезії з неї вам захотілось вивчити напам’ять. Я ж буду щаслива, якщо навіть один з моїх віршів вам припаде до душі.

Зачитує перелік тих людей, які допомагали у виданні книги. Декламує вірші «Навмання» та «Умань».

Софія: Книга має подвійну назву. Одна – це та, що читається відразу – СВІТ..ЛО…ТІНЬ. Інша назва – по виділеним літерам «свіТ…Ло…тінь софІя кРИМовськА» - виходить ТЛО І РИМА. Так само подвійні назви мають і всі розділи книги.

У моїй творчості була тривала перерва – 8 років нічого не писала. З 2000 по 2008 роки – ні рядочка. До книги ввійшли вірші обох періодів: ті, що написані до 2000-го року, і ті, що почали писатись після 2008-го.

Композитори кажуть, що на мої вірші неможливо писати пісень. Бо рядок я веду від початку і аж до кінця. Ніде зупинити його мелодією. Але кілька моїх творів все ж поклали на музику.

Слова просить чоловік і, аби спростувати твердження, що вірші Софії неможливо співати, сильним і красивим голосом заводить романс «О, світе мій».

Син Софії Кримовської: Мама планує видати дитячу книгу, а я її буду ілюструвати.

Софія: Але це поки що в планах, бо Вова лише вчиться малювати, а я уже розучилась. Але це обов’язково буде.

Софію вітає подруга-поетка з Чекас Ірина Жулай: Софія – це не лише подруга, а й чудовий критик. Вона ніколи не збреше, завжди каже правду. Інколи ніби б’є словами. І то завжди на користь.

Журналіст газета «Уманська зоря» Євген Пилипенко робить прекрасний огляд творчості Софії і її особистості, підтверджуючи свої висновки цитатами з її нової збірки.

Софія просить до слова свого батька – відставного офіцера Володимира Кримовського: Бути українцем – це досить складно. А бути українським поетом – це взагалі… Ви знаєте, в різні часи нашої історії за це навіть притягували до відповідальності. Знаковим є вихід україномовної збірки Софії, коли у владі зараз роблять таке з нашою мовою.

Софія: Моя збірка стала першою україномовною книгою, виданою 2012-го року у видавництві Арт-Студія Друку. Є такий закон, який дає податкову пільгу в 4% тим видавництвам, які раз на рік випускають книгу українською мовою. І іще завдяки цій нормі моя книга обійшлася лишень у третину вартості.

Світлана Чабай: Коли народжується дитина, Бог її цілує. Якщо у лоба – дитина виростає розумною. Якщо у руки – буде майстром. А Софійку, зважаючи на багатогранність її натури, Бог обцілував всюди.

Світлана Цимбровська: З’явилось відчуття, що в нашому місті є поезія.

Софія: В цьому залі присутня моя подруга Інна, яка була слухачем багатьох моїх віршів на своїй власній кухні.

Блогер Капельдудкіна: Багато віршів Софії читала іще в чорновому варіанті. Як їй приходила якась ідея, байдуже, що посеред ночі, вона відправляє мені електроні листи. І ми починаємо щось обговорювати, обдумувати, відшліфовувати…

Я давно уже говорила, що їй потрібна власна книга. Софія дуже добре вміє користуватись Інтернетом, там є багато її віршів. Але все ж книга – це щось особливе. Вона жива.

Юрій Вікторович Мулько: Ти вибухнула, як вулкан, і я радий, що цей вулкан вибухнув саме в Умані.

Софія: Хочу пояснити – ті вірші, що їх друзі отримують від мене посеред ночі, не ліричної тематики. Це громадянська поезія, сатира. Іноді – дуже гостра, не для друку. Деякі з таких віршів важко наважитись підписати своїм іменем.

Софія: Тут присутня моя подруга Лариса, яка найперша повірила в мене. Коли ти в 10 чи 11 років пишеш вірші, то це дуже важко, ти стаєш білою вороною. Але Лариса мене підтримувала. І я пообіцяла, що свою першу книжку обов’язково подарую їй. Свою обіцянку виконала – щойно отримала тираж, пригналась до неї вночі і подарувала їй перший примірник.

Спілкувалась недавно з лауреатом Шевченківської премії, українським поетом Ігорем Павлюком. Він сказав, що справжню поезію хочеться взяти і самому продовжити…