...

Софія Потоцька назавжди підкорила серце поета. Її рідна Умань потрапила в число пам’ятних місць України на карті, накресленій рукою Пушкіна

Фото: Людмила ТАРАНЕНКО

Амурні зв’язки поета й уманчанки

Чи бував Олександр Пушкін в Умані? Дослідники вже давно обговорюють це питання, та так і не дійшли спільної думки.

От про що дослідники остаточно дійшли згоди, то це про те, що поет був особисто знайомий із Софією Потоцькою, для якої свого часу було створено парк "Софіївка", і навіть був закоханий у її старшу доньку, теж Софію, в заміжжі Кисельову. Більше того: Софію (паралельно з іншими своїми любовними романами, звісно) кохав він до кінця життя, кохання це було не взаємним, але саме завдяки йому, як вважають дослідники, народились такі пушкінські твори як "Чорна шаль", драма "Борис Годунов", "Камінний гість", "Бенкет під час чуми", "Русалка", поеми "Цигани" і "Полтава", деякі незакінчені твори, цілий ряд маленьких поезій.

Героїнь свого "Євгенія Онєгіна" Пушкін узагалі "списав" із сестер Софії та Ольги Потоцьких. Причому Ользі лишив навіть те саме ім’я. Софію ж перейменував на Тетяну, вважається, з двох можливих причин: або через те, що Тетянин день – 12 січня 1817 року – це був день їхнього знайомства з юною Потоцькою, або через те, що "Тетяна" в перекладі з грецької – "засновниця", тобто засновниця роману. Оскільки, як твердять дослідники, Пушкін ніколи не обмежувався лише якимись єдиними прототипами, то, на жаль, у самому романі ми не знаходимо жодних натяків на конкретні місця, "Софіївку" чи родовід Потоцьких. Утім, головної суті це не міняє.

Зрештою, і "Бахчисарайський фонтан" навіяний саме легендою про давню представницю роду Потоцьких – Марію, за якою нібито й побивався хан. Усе вищесказане переконливо доводять літературознавці Леонід Гроссман, Анатолій Золотухін, Тетяна Фадєєва та багато інших. Отже, якби навіть Пушкіну жодного разу й не довелося побувати в Умані, його "сердечні" і творчі лінії так чи інакше з цим містом перетинались. Тим паче, гостюючи в маєтку Потоцьких у Тульчині з кінця 1820 року, повертаючись звідти у Кам’янку (до Давидових чи Раєвських), він навряд чи міг оминути славетний парк "Софіївку", створений на честь іменитої матері коханої дівчини.

Варто додати сюди і твердження Ігоря Кривошеї про те, що молодша Софіїна сестра Ольга володіла маєтком у Тальному, куди, як відомо, в 1830-х роках перепоховано прах прекрасної грекині, їхньої матері Софії Потоцької. Не виключено, що і тальнівський замок теж міг навідувати поет, куди міг їхати, знов-таки, через Умань.

Пушкін і його Уманські друзі

Хоч і дуже тонка, але все-таки "нитка" пов’язує Пушкіна з Уманню ще й через його товариша, поета й вояка Олександра Шишкова. Адже Шишков свого часу одружився з дочкою уманчанина Твардовського Теклею, яку, до речі, викрав у батьків. Через ту уманську дружину Теклю сердешний Шишков пізніше загинув на дуелі, а Олександр Пушкін, пройнявшись співчуттям, не тільки подбав про видання творів Шишкова, але й клопотався про його вдову, колишню уманчанку, та доньку (теж Софію).

Є й нитка, яка ще переконливіше пов’язує Пушкіна з Уманню. Це декабрист Сергій Волконський, який з 1821 року, отримавши під свою команду 1-у бригаду 19-ї піхотної дивізії 2-ї армії, виїздить на місце служби в Умань. Дуже скоро, 1825 року, він привозить сюди і юну дружину Марію Раєвську (Волконську), тут же його 1826 року й арештовують. Взаємостосунки родини з поетом, котрий шанував Марію за подвиг і теж присвятив їй ряд віршів, у тім числі й епітафію на смерть первістка Волконських Миколи – окрема сторінка, але вона так чи інакше перетинає Умань.

Українськими шляхами Олександра Сергійовича

Утім, спробуємо ще ближче підійти до можливості перебування в Умані Пушкіна. І тут пошлемося на розвідку видатного краєзнавця Уманщини Миколу Комарницького. У своїй статті "Пушкін в Умані" він пише, що Умань, як і Білу Церкву, Катеринослав, Кам’янку, позначено в карті, накресленій власною рукою поета.

Далі Комарницький, посилаючись на ґрунтовне дослідження Дмитра Косарика "Пушкін на Україні", посвідчує, що поїздки Пушкіна з заслання в Кишиневі до Кам’янки (листопад 1820 – березень 1821 року і листопад 1822 р.) обов’язково проходили через Умань, розташовану на поштовому тракті від Дунаю і Молдавії і на поштовій дорозі з Новоросійського краю на Київ. В однодумці краєзнавець "закликає" й іншого поета, Пушкінового сучасника Івана Ліпранді, котрий пише, що під час заслання на південь Пушкін побував: "в Тульчині й у місці перебування Сергія Волконського" (ми вже сказали, що в цей час, з невеликими перервами, Волконський перебуває в Умані).

Чи не остаточним аргументом можна вважати згаданий Комарницьким факт із книги Мстислава Цявловського "Летопись жизни и творчества А.С. Пушкина", який чітко стверджує, що Пушкін проїздив через Умань в лютому 1821 року. Між іншим, у цій же книжці ми знайшли і ще одну цікаву деталь. 3 квітня 1824 року Сергій Волконський пише В’яземському в Москву з Умані: "Пушкін з нетерпінням вас очікує". Чи означає це, що Пушкін чекає В’яземського тут же, разом з Волконським, тобто в Умані?