...

Щороку з першим таненням снігу в Умані провалюються численні катакомби. Доки містом розповзаються чутки про незліченні скарби Гонти і Залізняка, єврейських купців та польських магнатів, тутешні музейники сходяться на думці, що не всі провалля – підземні ходи. Більшість – підвали. Основна причина обва­лів – несправність кана­лізаційних мереж та важка техніка на дорогах.

Небезпечні ходи

Перший цьогорічний провал виявився колишнім підвалом. Дірка утворилась просто на дорозі, по якій до супермаркету рухаються фури з продуктами. Виявили її працівники пошти 24 лютого, розбили асфальт. Під ним побачили шахту діаметром три метри і з такою ж глибиною. Через провалля, яке утворилось, йдуть комунікації зв’язку та водопостачання.
Загалом протягом останніх двадцяти років у районі цент­ральної пошти ґрунт просідає постійно. Під час будівництва сучасного примі­щення «Укртелекому» (тоді пошти) на початку 90-их екскаватор відкрив одразу до восьми розгалужень ходів, один з них вів під пам’ятник Леніну (з іншого боку від згаданого раніше). Звідси навіть походить легенда про мінування постаменту вождя націоналістами.
Восени минулого року меш­канці будинку по вулиці Леніна, 11 (центр міста)  через обвал сторічних підвалів втратили усю го­ро­дину та консервацію.
Найбільшу ж набезпеку ходи несуть для тих, хто їх використовує в яко­­сті вигрібних ям. А таких у центральній час­тині міста чимало.
– Я свій туалет жодного разу не відкачував із 1970-их, – розповідає Андрій, який прізвища просить не називати, – куди все дівається, не знаю. А сусіди кажуть, що тут під нами хід проліг.
По вулиці Чапаєва нижче Центрального ринку, ходила дивовижна легенда, яку підтверджують і міліціонери, які в 70-их працювали. Тут була відома «малина». Всі облави на неї закінчувались невдачею. В хаті нікого не знаходили. Куди зникали ті, хто тут переховувався і жив, стало відомо в 90-их, коли одного дня будинок пішов під землю. Куди виходив підземний хід, так і залишилося загадкою.

Ходи викопані в різні століття

Першу згадку про Умань знаходимо у літописах 1616 року. Лише в ХVІІ столітті місто переживає дві великі події, які, очевидно, повинні були примусити людей ховатися від татар чи гайдамаків.  Це і є одна з причин, чому підземні ходи з’явились під Уманню. Друга  – господарська. Для будівництва хат потрібна була глина, яку брали тут же, у дворі. Викопані льохи (переважно на глибині від 3 до 8 метрів) нерідко поглиблювали, подо­жували за потреби, робили розгалуження.
Науковий співробітник Уман­­­­ського краєзнавчого музею Владислав Давидюк розповів про цікаву знахідку у газетах початку ХХ століття:
– В Умані саме проклали рейки трамваю по центральній вулиці. В зв’язку з цим поперед­жали населення про штрафи за те, що льохи ритимуть під дорогами.
Перший заступник місь­кого голови Володимир Віблий, який протягом своєї кіль­кадесяти­річної роботи у комунальній сфері склав вла­сну карту ходів та підвалів на основі обва­лів, говорить про те, що підвали, як правило, не були глибшими 8 метрів, тоді як ходи мають глибину від 8 до 15 метрів.

Знахідки

Корінний уманчанин Костянтин Андріанов розповів, як ще хлопчиком бродив одним із підземних ходів. Це було в 1967 році.
– Обвалилась вулиця Рафаїла Чорного. Доки комунальники шукали машини, аби засипати, ми з хлопцями взяли свічку та й пішли, – згадує Костянтин Маркович. – Під землею була мурована кімната 12-ти, а може, 16 квадратних метрів, під стелею на ланцюгах висіла труна. Ми злякались, не вистачало повітря, і свічка гасла. Повернули назад. Наступного дня провалля засипали.
Того ж року підземний хід обвалився далі за 50 метрів. Підлітки знову полізли його досліджувати. Дійшли рівно до того місця, де зверху стоїть пам’ятник Леніну.
–– Там виявили два ящики вина, закоркованого сургучом. Солодке, як мармелад. Ми його все і розбили та виїли, – розповідає Констянтин Андріанов.
Навесні 2006 року підземний хід обвалився недалеко від пологового будинку. Тоді господар, у подвір’ї якого це сталось, засипати його не став, а навпаки, розкопав та дав можливість журналістам і музейникам подивитись.
Попри твердження, що це немощений глиняний підвал, ми змогли пройти зігнувшись в один бік близько 15 метрів, а в інший – сім. Далі були обвали. Цікаво, що через кожні кілька метрів по обидва боки вирито ніші для того, щоб люди могли розминутись. Також виднівся слід від багаття та вентиляційна шахта. На стіні ходу-підвалу була і дата – 1917 рік. Глибина ходу від землі становила близько 6-7 метрів.

Фінансовий бік

До міського бюджету щороку закладають кошти на ліквідацію надзвичайних явищ. Цього року це 100 тисяч гривень. Про це розповів начальник відділу надзвичайних явищ та цивільного захисту населення Володимир Коломієць. Яку кількість коштів доведеться витратити на ліквідацію нинішнього провалля, ще невідомо, адже ціни на пісок, щебінь та «мучку» постійно зростають. Якби провалилось на території пошти – то був би її клопіт, а за ворітьми організації – вже міський.