...

Фото: надав Владислав ЧАБАНЮК

11 поселень-гігантів, яким більше 5 тисяч років, розташовані в Тальнівському, Звенигородському та Уманському районах. На той час це були чи не найбільші поселення в світі. Але повною мірою дослідити цей багатий пласт історії археологи не можуть: половина землі розпайована, окрім того, держава перестала фінансувати розкопки. Уже 9 років експедиція існує виключно завдяки фінансуванню французького мецената Бертрана Коста, який днями особисто приїхав на розкопки до села Легедзине в Тальнівському районі.

– Україна – це країна з давньою історією, якою ніхто не займається, тому я вирішив допомогти, – пояснив Бертран Кост причину свого благодійництва. – Крім цього, меценатство – давня сімейна традиція: мій двоюрідний прадід був послом Франції в царській Росії, і ось уже понад 150 років наша сім'я вкладає гроші в економіку Росії та України, разом з тим фінансуючи важливі культурологічні проекти.

Щороку благодійний фонд, який очолює Бертран Кост, інвестує в дослідження трипільської культури 25 тисяч доларів.

Війна за землю

– Перші дослідження трипільських поселень на Тальнівщині почалися ще у 1981 році, проте досі ми розкопали лише 44 хати, а їх під землею ще майже три тисячі, – пояснює директор історико-державного заповідника "Трипільська культура" Владислав Чабанюк. – Щоб згодом розкопати і ці поселення, їх потрібно зберегти, але проблема у тому, що половина землі заповідного фонду була розпайована, і нині це – сільськогосподарські угіддя. Якщо раніше радянські трактори під час оранки лише зачіпали ділянки, де були поселення, не завдаючи їм суттєвої шкоди, то, з приходом нової техніки, через 5–10 років усе буде знищено.

Владнати цю ситуацію археологи ніяк не можуть, тому з місцевими власниками землі перебувають фактично у стані війни. Чому і ким була розпайована заповідна земля, історики не знають. Так само як і те, коли буде добудований музей трипільської культури в Легедзиному. Відкриття його планувалося ще у 2008 році.

– Спочатку нам виділяли гроші у рамках програми "Золота підкова Черкащини", але з 2008 року фінансування припинилося. Нині держава не виділяє ні копійки, – пояснює керівник проекту з дослідження трипільських поселень-гігантів, вчений секретар інституту археології Олексій Корвін-Піотровський. – Тим історичним об'єктам, які перебувають на місці запланованого будівництва, пощастило більше. Адже будівельні компанії, згідно із Законом України "Про охорону археологічних об'єктів", повинні виділяти гроші на археологічні дослідження. Там же, де нічого не будується, як у нашому випадку, доводиться шукати спонсорів самотужки.

Туристи зможуть пожити як трипільці

У наступному році експедиція святкуватиме 30-річчя. Незважаючи на фінансові труднощі, археологи збирають по 1,5 тисячі одиниць основного фонду на рік: в основному, це залишки глиняного посуду, фігурки, відбитки дерева на глині. Пошуки ускладнюються тим, що трипільці через кожні 30–40 років, переходячи на інше місце, свої будинки спалювали і всі цінні речі звідти забирали. Оскільки золота та срібла наші пращури не знали, а мідь у них була на вагу золота, за 30 років археологам вдалося знайти лише 1 мідне шило. Проте розкопки дали можливість зрозуміти те, як саме будувалися трипільські будинки, і відтворити такі самі вже у нинішніх умовах:

– Свої житла трипільці будували з глини й дерева, – розповідає науковий керівник експедиції Володимир Круц. – Глину носили з кар'єру, що розташований неподалік. Оскільки річок поблизу не було, глину змішували з половою і чекали, доки піде дощ. Наші предки спеціально будували поселення на пагорбах: хоч це незручно було в побутовому плані (далеко від води), зате створювало природний захист від ворогів. Це було важливо, адже трипільці – землероби, а не воїни. Кожен будинок мав два поверхи: перший – господарчий (у ньому в зимовий період утримувалась худоба), другий – житловий. На другому поверсі була піч, лави для посуду та вівтар, біля якого молилися наші предки-язичники. Слід зазначити, що під час згорання будинку на землю падав саме другий поверх. Тому під час розкопок ми досліджуємо його. А в 2003 році провели експеримент – побудували трипільський будинок у повну величину, а потім спалили.