1720 р. – Петро І заборонив книгодрукування українською мовою.
1729 р. - Петро ІІІ звелів переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1763 р. – указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.
1769 р. – Синод розпорядився вилучити букварі з усіх українських шкіл.
1775 р. – закрито всі українські школи при полкових українських канцеляріях.
1862 р. – закрито недільні і безплатні школи для дорослих.
1863 р. – Валуєвський циркуляр про заборону друкування книг українською мовою. Та українського театру в Східній Україні.
1876 р. – Емський указ Олександра ІІ про заборону ввезення українських книг з-за кордону і підтекстування нот українською мовою.
1888 р. – Олександр ІІІ заборонив вживати українську мову в офіційних установах і давати українські імена під час хрещення.
1895 р. – розпорядження про заборону видання книг українською мовою для дітей.
1908р. – Указом Сенату національно-культурну і просвітню діяльність визнав шкідливою.
1933 р. – У телеграмі Сталіна йдеться про припинення «українізації».
1938 р. – Видано постанову РНК і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення російської мови у школах національних республік і областей»
1958р. – Стаття 20 Основ Законодавства Союзу РСР і союзних республік
про народну освіту закріплює положення про вільний «вибір мови»
навчання, вивчення за бажанням учнів і батьків. Вивчення російської
залишається обов’язковим.
1970 р.- Видано наказ про захист дисертацій тільки російською мовою з неодмінним затвердженням у Москві.
1983 р. – Постанова ЦК КПРС про посилене вивчення російської мови,
поділ класів в українських школах на дві групи та підвищення зарплати
вчителям російської мови.
1989 р. - Постанова Пленуму ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної»
1990 р. – ВР СРСР прийняла «Закон про мови народів СРСР, де російській мові надається статус офіційної»
Джерело: український історичний календар -1995 р. за редакцією академіка НАНУ П.П.Толочка, Київ – 1994, ст. 201
