22 жовтня
2009 року університетське літоб’єднання імені Миколи Бажана уперше
провело творчу акцію, спільну з Уманським Літературним клубом. Сцена
актової зали цього разу була всуціль «озброєна» яскравими софітами,
мульті-медійним екраном та різноманітною звуковою апаратурою: серед
гостей-бо – чимало співаків-бардів.
Ведучі – керівник літоб’єднання Марина Павленко та головна
натхненниця літклубу, колишня випускниця УДПУ й дипломантка
міжнародного конкурсу «Гранослов» Софія Кримовська – по черзі
оголошували виступи учасників. У першому «блоці» звучали авторські
пісні Юлії Кучерявої, перемежовані поезіями першокурсників (учасників
літоб’єднання, які вперше пробують себе в художньому слові) Марії
Краєвої, Наталі Семенюк, Лесі Слободянник та інших. Цікаво, що деякі
студентки вибрали для декламування не власні вірші, а тексти класиків:
«Так ніхто не кохав…» Володимира Сосюри натхненно виконала Аня
Чередник, а любовну лірику Раїси Троянкер – Марина Здержко. Тоді як
Таня Ведула зворушливо продекламувала вірш своєї сестри.
Після загадкових поезій-медитацій «літклубівки» Лідії Подолинної
лунали твори «старших» учасників літоб’єднання: Олени Богачик (вона
заспівала присутнім і власну пісню), Андрія Литвина, Дар’ї Дяченко,
Ярослава Крицького й Ані Сокотнюк. Виступ викладача кафедри української
літератури й українознавства, члена Національної спілки письменників
Петра Поліщука завершив «університетський блок». Далі аудиторією
заволодів поет і бард (теж колишній випускник УДПУ) Володимир
Торчинський. Вдалою противагою деякій агресивності та холоднуватій
зверхності текстів Володимира (а мабуть, саме так і належить текстам
справжньої «зірки») стали теплі й світлі пісні Сергія Цюрка. Виступи ж
Софії Кримовської з сином та Ірини Жулай остаточно підтвердили й
переконали: справжня поезія – вічна. І – цікава всім.
Джерело: http://www.udpu.org.ua/
|