...

Сезон весіль прийшов на Черкащину після завершення Великого посту й Великодніх свят.

Шлюб "на виїзді"

– Християнські традиції в нас досить міцні, тому весільні церемонії під час посту, особливо Великого, в наших краях – рідкість, – зазначає директор черкаського весільного агентства "Оса" Валентина Захарченко. – Пік одружень настає у червні. Вже зараз весільні агентства завалені червневими замовленнями.

Як нам повідомили в черкаському міському управлінні юстиції, цього року звична традиція замовляти реєстрацію шлюбу на літній час збереглася. Типових для минулих років черг на одруження в РАЦСах уже немає: тепер реєструвати шлюб дозволяється в будь-якому відділі реєстрації актів цивільного стану. Тож у Черкасах "розписатися" можна не тільки в Палаці одруження, де триває ремонт фасаду, а й у будь-якому відділі – наприклад, у Придніпровському чи Соснівському.

Проте, як повідомила Валентина Захарченко, щороку дедалі більше молодят хочуть поєднати свої серця не в приміщенні РАЦСу, а на виїзді, – в Черкасах, як правило, у парку 50-річчя, Долині Троянд, парку Перемоги, сквері Богдана Хмельницького. Цьогорічна особливість – замовлення виїзду в несподівані місця – аж до дніпровських островів... Утім, люди, які мають особливі захоплення, примудряються вигадувати весільні церемонії відповідно до своїх незвичних уподобань.

Байкери влаштували весілля під пам'ятником Гонти у Христинівці

Замість шампанського – золотоніський сидр. Замість золотих – срібні обручки із малюнком протектора шин. Замість РАЦСу й костюмів – відкрите небо, площа перед пам'ятником Івану Гонті і вишиванки. Окрім підписів на свідоцтві – відтиски пальців. А замість весільного лімузина – колонна чорних мотоциклів та... автобус "ПАЗ". Так відбулось байкерське весілля Володимира та Ірини Гамалиць.

Всупереч погоді, весілля зі свистом вітру та ревищем двигунів зібрало більше півтисячі байкерів із усієї країни. Байкери облаштували табір як колись козаки – Запорозьку Січ. На вході – охорона, а всередині – великі казани із борщем та кашею, стокілограмовий торт, який спік "Уманьхліб", чотириста літрів золотоніського сидру "Роял Фрут" і чимало позитивних емоцій.

Молодята познайомились через Інтернет, хоча працювали в офісах на одній вулиці Умані. Ірина впізнала Володимира... по мотоциклу. Спочатку побачила його в місті, а потім знайшла в соціальних мережах. Вперше заговорили мовою повідомлень, потім зустрілись вживу.

– Наша перша зустріч відбулась у "Софіївці". Володимир запропонував поїхати поїсти в ресторан "Софіївка". А коли приїхали – виявилось, що це дендропарк "Софіївка", а в кофрах мотоцикла – хот-доги, чай та "пепсі". Потім Володимир ще багато разів дивував – з ним що не день, то відкриття, – сміється Ірина. – Часто здається, що його ідеї втілити неможливо. А потім дивуєшся, як це стається. Так сталось і з весіллям...

Володимир запропонував руку та серце на швидкості 100 км/год. Відмовити Ірина не змогла. Весілля вирішили справляти під пам'ятником Гонті у Христинівці.

– Часто питають, чому ми вирішили одружуватись під Гонтою, – розповідає Володимир. – А ще де? Я народився на цій землі, як колись і Гонта. Він був захисником українського народу, і зараз моя робота – журналістика – тісно пов'язана із боротьбою з несправедливістю.

Організувати весілля вирішили у форматі байкерського зльоту, бо у Володимира дуже багато друзів, і вмістити їх не вдалося б у жодному ресторані міста. Гуляли три дні – доки на закінчились запаси їжі та напоїв.

Щоправда, уже наступного ранку після одруження молодята полишили гостей – відправились у першу весільну подорож, на мотоциклі. За добу проїхали близько півтисячі кілометрів та потрапили в пригоди – камінням з-під машини було пробито радіатор "Хонди" молодят. Але друзі-байкери допомогли відремонтуватись, і уже наступного ранку їхня подорож продовжилась...